Friday, 16 February 2018

місяць тридцять п'ятий: ой, хто-хто Миколая любить, ой, хто-хто Миколаю служить...

минулого року до Миколая я Данилка не підготувала - в сенсі не розповідала, хто це, який алгоритм отримання подарунків і що це такий за вислів - "бути чемним". Цього року з чемністю ідею запорола бабця, яка зробила моїй дитині травму (читати попередній пост, якщо щось). Тому наш Миколай усім діткам приносить подарунки. Також то ще цікава детально розібратися, хто більше чекав та готувався до свята - батьки чи Данилко. А то ми з Петром були такі - захоплені! подарунок вибирали - залізницю! подарунок вночі складали - в окремій кімнаті! щоб одразу до гри! до речі Миколай до нас прийшов 18ого грудня ввечері. Бо мама раціонально подумала - що зранку буде важко дитину в садочок витягнути з хати. Тому ліпше наперед всі подарунки "видати" - най, набавиться :)

і що я можу вам сказати - це було кльово! робити сюрпризи своїй дитині, то велике задоволення. Такі очиська "по 2 гривні" (бо більші за 5 копійок точно!), розгублення, захоплення! а потім відірвати не можна від гри. Ситуація ще ускладнювалася тим, що Миколай поприходив до всіх бабусь-дідусів, вуйків, хресних... а в Данилка через місяць день народження! наш авто-, авіа- та аква-парк дуууже розрісся! :)

звісно, у садочку теж було "зимове свято". Дітки готувалися, віршики вчили, костюми вибирали... але Данилко виступати відмовився! він такий був не один, насправді. І це навіть нормально - кожен у свій час стає готовим до публічних звершень... але мама дуже хотіла! :)

місяць тридцять четвертий: мені!

вислів місяця - "дай мені". "Дай мені молочка", "дай мені плеченько", кажу: "Данилко візьми яблучко", а у відповідь: "дай мені". Отаке - а це теж важливий етап у розвитку мови - новий займенник

нова традиція - зранку встає, і йде з татом робити мамі каву. При цьому звучить фразочка: "тату, ти ще не дав мені цукерочку" - дуууже мило. Не дати цукерочку просто неможливо такій "милоті". Та і взагалі вислови: "бла-бла-бла (щось нерозбірливе) пе-чень-ко" або "бла-бла-бла (нерозбірливо) цукерочку" - дуже популярні у нас дома зараз

у батьків же з'явилося у вжитку: "Данилко, будь ласка не кричи - ти ж не в лісі". На що дитина щиро відповідає, що хоче до лісу. Так от - ми побували в лісі! їздили в Карпати, біля Славсько. База під самим-самим лісом була розташована - ми туди заходили під гігантські ялинки і кричали! ох, кричали ми там багато - особливо зранку, думаю, ми усіх там побудили... ну, а чого в 9-ій ранку спати?.. ми ж не спимо! тобто, Данилко. Малюку сподобалося - регулярно каже: "хочу в ліс"

ще з приколів - це про чемність. Моя дитина явно має тонку душевну організацію. Бо після одноразових відвідин бабці, яка розповідала, що Данико нечемний, малюк тиждень щовечора мені плакав: "я хочу бути чемним"... це так важко - пояснити дорогій родині, що не треба вішати на дітей якісь характеристик і оцінювати варто лише поведінку, а не особу... зробили Данилку травму. Хоча загалом, підхід досить таки цікавий - я хочу! дуже хочу бути чемний! але чомусь не завжди виходить... чого б це? :)

Sunday, 26 November 2017

Newfire Partners

розкажу кулька слів про наше з Петром нове місце роботи. Тако - роботу ми не шукали, план був навіть до півроку собі відпочити і поробити нічого. Але не так сталося. Бо в нас є чудова кума - Іра, яка порекомендувала мене на дві різні вакансії (на кожну кликали її, але вона була не зацікавлена в зміні роботи на той час). А от в Newfire Partners Іру намагався "захантити" Петровий товариш дитинства зі Стрия - Саша. Відповідно, коли ми спілкувалися (а ми знайомі і він знав, що я Петрова дружина), то за Петра теж зайшла мова. І таким чином він порекомендував нас обох. З тим щоб ми комусь сподобалися після досвіду Microsoft я проблем ніколи не передбачала, а от щоб нам все сподобалося - це було "цікавіше"... але нам сподобалося!

по-перше, це невелика ІТ компанія на 30 чоловік з відчуттям маленької сім'ї. По-друге, тут присутня плоска ієрархічна структура (о, як же я не люблю усілякі складні залежності на 100500 менеджерів наді мною! Петро теж не любить. Ми взагалі якісь трохи анархісти і мізантропи). По-третє, нас взяли на один проект - чого ми ніколи раніше не робили, але це ж навіть класно в якомусь сенсі, можна один одного страхувати якщо щось. По-четверте, сам проект звучав цікаво та натхненно. І по-п'яте, запропонована зарплата відповідала нашим очікуванням - що теж дуже важливо :)

і ось ми тепер частина Lviv Newfire Partners! нам подобається і виглядає, що це буде цікава нова пригода :)

місяць тридцять третій: справи садочкові

Thursday, 2 November 2017

місяць тридцять другий: нова рутина

поговоримо про Данусиковий вересень. Не думаю, що малючку було легко-солодко, адже у батьків почалася нова рутина і йому, біднятку, довелося підлаштовуватися. З садочком все було не гладко, але й не так погано, як інколи розповідають. Було трохи сліз та невдоволення зранку. Казали вихователі, що Данилко зазвичай відмовлявся лягати спати, казав, що хоче до мами (він звик, що я його вкладаю і він засинає на руках чи в обіймах), але все ж засинав у кінці кінців. Так само міг хникати після прокидання... та все ж поступово ситуація внормовувалася і до кінця місяці днів, коли Данилко йшов до діток бавитися з задоволенням, стало більше аніж тих, коли він засмучувався

у нас навіть з'явилася своя "традиція" прощання - Данилко ішов з вихователькою до вікна і казав мені "па-па". Так йому чомусь було набагато легше мене відпустити. Взагалі ця любов дитини моєї до традицій - це щось неймовірне! інша традиція, яку малюк випрацював собі за літо - це їсти з татом горішки на вулиці. У нас будинок на пагорбі, тому є кілька сходинок, як іти на backyard. От вони сідали собі на ту сходинку, брали горіхи (у нас залишилися минулорічні), тато "товк" якоюсь каменюкою і давав Данилку горішок. Тепер мацьопик регулярно каже: "тато, хочю горішка, ходімо" (оце "ходімо" - взагалі безподобне, так само як: "мама, руцю!")

мова Данилкова це ще той "прикольчик"! мені запам'яталися слова: "хочю стрибатися" (хочу стрибати) і "хочю лежатися" (лежати). Це так мило і кумедно! приніс з садочка перші "москальські" слова. Запитую: "з ким бавився сьогодні?", відповідає: "з Машою", а я знаю ту Машу і її маму - балакають не по-нашому з Одеським акцентом. Думаю собі: "ага... з Машою, значить...", а ввечері Данилко видає: "тато, не трогай, це мАя пАдушька". Ми такі з татом: "ШО?!" - Петро ще 30 хвилин тренував малого казати "пОдушка" ( з наголосом на "о"), по-галицьки

інші кумедні висловлювання малюк запозичив з мультика про Пеппу. До слова, дивиться він її англійською, плюс в садочку має якісь англійські заняття - це разом навіть злегка розвиває його словниковий запас. Наприклад, йдучи по сходах, Данусик рахує їх - англійською! - до eleven (до речі, "рахуватися" - малюк теж каже). Як їсть щось смачне, то з Пеппиною інтонацією стверджує: "delicious!", і постійно каже нам з Петром: "naughty, mummy! naughty, daddy!" - це кумедно :)

а ще в Данилка загострилася криза трьох. Ну, воно було помітно, що щось відбувається - купа негативізму (казати: "ні" - просто заради самого факту, що він незгоден, а не тому що ні), вимагання всього усіма можливими способами - скандали, крики, лежання на підлозі. А от тепер прийшов етап "вишуканого негативізму"! це коли малюк просто stuck-ається (зациклюється)! наприклад:
- Данилко, ходи їсти
- нє
- ти не хочеш?
- так, не хочю - оце:"так" також "приніс" з садочка...
- ок
- хочююю борщика!
- то ходи сюди
- не хочю!
- добре
- борщик!!!
- на
- не хочю!!!
- ок, тоді пограйся
- БОРЩИК!!!

експериментальним способом я визначила, що найкраще працює стратегія зі словом "добре":
- Данилко, ходи їсти
- нє
- добре
- хочююю борщика!
- добре
- не хочю!
- добре
- борщик!!!
- добре
на цьому етапі малюк, зазвичай приходить до мене і сідає за стіл - profit! як ви можете здогадатися, ми з Петром активно працюємо над розвитком терпіння :)

а ще ми цього місяця ходили на весілля з Данусиком та відвідували roof party нашої компанії

Thursday, 5 October 2017

місяць тридцять перший: знову в садочок

хто читав попередній пост, той знає, що я знову у Львові і "напостійно". Навіть робота мене зловила (але про це окремо розповім). А якщо мама на роботі, то де ж дитина? а дитина наша знову пішла в садочок!

садочок довелося вибирати "наскоком" - часу для "перебирати" чи чекати десь-інде вільного місця у мене не було. Ми повернулися з відпустки за 2 тижні до мого першого робочого дня, тому я за тиждень підібрала малюку childcare і вже з наступного почала адаптацію. Ну, що я вам скажу - звісно, ходити на 2-3 годинки до сну йому подобалося (тобто, перший тиждень), плюс я сиділа кілька днів у роздягалці і Данилко міг до мене вийти та пообійматися чи так - перевірити, що мама тут. Коли я його залишила на ту годину-дві, теж все пройшло ок - навіть встиг полежати в ліжечку поки інших діток у піжами перевдягали. А от після першого повного дня - почалося небажання. Все ж таки бути так довго без мами і - найголовніше! - спати без мами Данусику не сподобалося від слова "взагалі". Але поступово ситуація поліпшувалася...

до слова, ходимо ми в садочок "Маленьке королівство", у їхню локацію на вулиці Моршинській - не скажу, що там усе ідеально, але загалом супер. Мені подобається приміщення - у порівнянні з британською "бідосею" це справді "королівство", є свій майданчик, їжа пахне смачно. З дітками займаються і гарно бавляться. Є відео нагляд - правда, лише в записі, а не онлайн. За перший місяць відчутно покращилася вимова, та й нових слів поз'являлося (наприклад, "собачка", бо я вчила - "песик"). Проводяться заняття з психологом і при потребі батькам повідомлять над чим варто працювати

що не подобається, не сподобалося що з соплями відправляють дитину додому. Ну, нас ні разу ще не відправляли, але логічно - дитина не має температури і я працююча мама, чому я маю "відсиджувати" соплі дома? хто мені дасть на то лікарняний? а ніхто. Глянемо як буде зимою. І ще мене трохи бентежить, що діток кутають на прогулянках - постійно забираю малого в капюшоні (агов, на вулиці +20!)... якось то трохи дивно, от - я малюка звикла легко одягати

ще одна зміна пов'язана з відвідування садочка - це бажання бавитися самостійно. Раніше Данусик "проходу не давав" сусідським дітям - дуже прагнув спілкування і спільних ігор. А зараз - глибокий "ігнор", перестав звертати увагу і хоче бавитися сам, навіть мене і Петра не зачіпає - просто возиться собі щось там з машинками чи конструктором

кумедно, що малюк тепер їсть 7! разів на день (що ж буде як він виросте?!) - він снідає дома, потім снідає в садочку, далі у них перекус фруктами, обід, підвечірок і вечеря, а повечеряти ще разок з мамою і татом - то "святе". Правда, на вечерю у садочку дають щось не надто серйозне - оладки, манники, сирники, млинці з кабачка (з того всього Данилко їсть лише сирники, решту хіба куштує