Sunday, 26 November 2017

Newfire Partners

розкажу кулька слів про наше з Петром нове місце роботи. Тако - роботу ми не шукали, план був навіть до півроку собі відпочити і поробити нічого. Але не так сталося. Бо в нас є чудова кума - Іра, яка порекомендувала мене на дві різні вакансії (на кожну кликали її, але вона була не зацікавлена в зміні роботи на той час). А от в Newfire Partners Іру намагався "захантити" Петровий товариш дитинства зі Стрия - Саша. Відповідно, коли ми спілкувалися (а ми знайомі і він знав, що я Петрова дружина), то за Петра теж зайшла мова. І таким чином він порекомендував нас обох. З тим щоб ми комусь сподобалися після досвіду Microsoft я проблем ніколи не передбачала, а от щоб нам все сподобалося - це було "цікавіше"... але нам сподобалося!

по-перше, це невелика ІТ компанія на 30 чоловік з відчуттям маленької сім'ї. По-друге, тут присутня плоска ієрархічна структура (о, як же я не люблю усілякі складні залежності на 100500 менеджерів наді мною! Петро теж не любить. Ми взагалі якісь трохи анархісти і мізантропи). По-третє, нас взяли на один проект - чого ми ніколи раніше не робили, але це ж навіть класно в якомусь сенсі, можна один одного страхувати якщо щось. По-четверте, сам проект звучав цікаво та натхненно. І по-п'яте, запропонована зарплата відповідала нашим очікуванням - що теж дуже важливо :)

і ось ми тепер частина Lviv Newfire Partners! нам подобається і виглядає, що це буде цікава нова пригода :)

місяць тридцять третій: справи садочкові

Thursday, 2 November 2017

місяць тридцять другий: нова рутина

поговоримо про Данусиковий вересень. Не думаю, що малючку було легко-солодко, адже у батьків почалася нова рутина і йому, біднятку, довелося підлаштовуватися. З садочком все було не гладко, але й не так погано, як інколи розповідають. Було трохи сліз та невдоволення зранку. Казали вихователі, що Данилко зазвичай відмовлявся лягати спати, казав, що хоче до мами (він звик, що я його вкладаю і він засинає на руках чи в обіймах), але все ж засинав у кінці кінців. Так само міг хникати після прокидання... та все ж поступово ситуація внормовувалася і до кінця місяці днів, коли Данилко йшов до діток бавитися з задоволенням, стало більше аніж тих, коли він засмучувався

у нас навіть з'явилася своя "традиція" прощання - Данилко ішов з вихователькою до вікна і казав мені "па-па". Так йому чомусь було набагато легше мене відпустити. Взагалі ця любов дитини моєї до традицій - це щось неймовірне! інша традиція, яку малюк випрацював собі за літо - це їсти з татом горішки на вулиці. У нас будинок на пагорбі, тому є кілька сходинок, як іти на backyard. От вони сідали собі на ту сходинку, брали горіхи (у нас залишилися минулорічні), тато "товк" якоюсь каменюкою і давав Данилку горішок. Тепер мацьопик регулярно каже: "тато, хочю горішка, ходімо" (оце "ходімо" - взагалі безподобне, так само як: "мама, руцю!")

мова Данилкова це ще той "прикольчик"! мені запам'яталися слова: "хочю стрибатися" (хочу стрибати) і "хочю лежатися" (лежати). Це так мило і кумедно! приніс з садочка перші "москальські" слова. Запитую: "з ким бавився сьогодні?", відповідає: "з Вікою", а я знаю ту Віку і її маму - балакають не по-нашому з Одеським акцентом. Думаю собі: "ага... з Вікою, значить...", а ввечері Данилко видає: "тато, не трогай, це мАя пАдушька". Ми такі з татом: "ШО?!" - Петро ще 30 хвилин тренував малого казати "пОдушка" ( з наголосом на "о"), по-галицьки

інші кумедні висловлювання малюк запозичив з мультика про Пеппу. До слова, дивиться він її англійською, плюс в садочку має якісь англійські заняття - це разом навіть злегка розвиває його словниковий запас. Наприклад, йдучи по сходах, Данусик рахує їх - англійською! - до eleven (до речі, "рахуватися" - малюк теж каже). Як їсть щось смачне, то з Пеппиною інтонацією стверджує: "delicious!", і постійно каже нам з Петром: "naughty, mummy! naughty, daddy!" - це кумедно :)

а ще в Данилка загострилася криза трьох. Ну, воно було помітно, що щось відбувається - купа негативізму (казати: "ні" - просто заради самого факту, що він незгоден, а не тому що ні), вимагання всього усіма можливими способами - скандали, крики, лежання на підлозі. А от тепер прийшов етап "вишуканого негативізму"! це коли малюк просто stuck-ається (зациклюється)! наприклад:
- Данилко, ходи їсти
- нє
- ти не хочеш?
- так, не хочю - оце:"так" також "приніс" з садочка...
- ок
- хочююю борщика!
- то ходи сюди
- не хочю!
- добре
- борщик!!!
- на
- не хочю!!!
- ок, тоді пограйся
- БОРЩИК!!!

експериментальним способом я визначила, що найкраще працює стратегія зі словом "добре":
- Данилко, ходи їсти
- нє
- добре
- хочююю борщика!
- добре
- не хочю!
- добре
- борщик!!!
- добре
на цьому етапі малюк, зазвичай приходить до мене і сідає за стіл - profit! як ви можете здогадатися, ми з Петром активно працюємо над розвитком терпіння :)

а ще ми цього місяця ходили на весілля з Данусиком та відвідували roof party нашої компанії