Sunday, 26 November 2017

Newfire Partners

розкажу кулька слів про наше з Петром нове місце роботи. Тако - роботу ми не шукали, план був навіть до півроку собі відпочити і поробити нічого. Але не так сталося. Бо в нас є чудова кума - Іра, яка порекомендувала мене на дві різні вакансії (на кожну кликали її, але вона була не зацікавлена в зміні роботи на той час). А от в Newfire Partners Іру намагався "захантити" Петровий товариш дитинства зі Стрия - Саша. Відповідно, коли ми спілкувалися (а ми знайомі і він знав, що я Петрова дружина), то за Петра теж зайшла мова. І таким чином він порекомендував нас обох. З тим щоб ми комусь сподобалися після досвіду Microsoft я проблем ніколи не передбачала, а от щоб нам все сподобалося - це було "цікавіше"... але нам сподобалося!

по-перше, це невелика ІТ компанія на 30 чоловік з відчуттям маленької сім'ї. По-друге, тут присутня плоска ієрархічна структура (о, як же я не люблю усілякі складні залежності на 100500 менеджерів наді мною! Петро теж не любить. Ми взагалі якісь трохи анархісти і мізантропи). По-третє, нас взяли на один проект - чого ми ніколи раніше не робили, але це ж навіть класно в якомусь сенсі, можна один одного страхувати якщо щось. По-четверте, сам проект звучав цікаво та натхненно. І по-п'яте, запропонована зарплата відповідала нашим очікуванням - що теж дуже важливо :)

і ось ми тепер частина Lviv Newfire Partners! нам подобається і виглядає, що це буде цікава нова пригода :)

місяць тридцять третій: справи садочкові

Thursday, 2 November 2017

місяць тридцять другий: нова рутина

поговоримо про Данусиковий вересень. Не думаю, що малючку було легко-солодко, адже у батьків почалася нова рутина і йому, біднятку, довелося підлаштовуватися. З садочком все було не гладко, але й не так погано, як інколи розповідають. Було трохи сліз та невдоволення зранку. Казали вихователі, що Данилко зазвичай відмовлявся лягати спати, казав, що хоче до мами (він звик, що я його вкладаю і він засинає на руках чи в обіймах), але все ж засинав у кінці кінців. Так само міг хникати після прокидання... та все ж поступово ситуація внормовувалася і до кінця місяці днів, коли Данилко йшов до діток бавитися з задоволенням, стало більше аніж тих, коли він засмучувався

у нас навіть з'явилася своя "традиція" прощання - Данилко ішов з вихователькою до вікна і казав мені "па-па". Так йому чомусь було набагато легше мене відпустити. Взагалі ця любов дитини моєї до традицій - це щось неймовірне! інша традиція, яку малюк випрацював собі за літо - це їсти з татом горішки на вулиці. У нас будинок на пагорбі, тому є кілька сходинок, як іти на backyard. От вони сідали собі на ту сходинку, брали горіхи (у нас залишилися минулорічні), тато "товк" якоюсь каменюкою і давав Данилку горішок. Тепер мацьопик регулярно каже: "тато, хочю горішка, ходімо" (оце "ходімо" - взагалі безподобне, так само як: "мама, руцю!")

мова Данилкова це ще той "прикольчик"! мені запам'яталися слова: "хочю стрибатися" (хочу стрибати) і "хочю лежатися" (лежати). Це так мило і кумедно! приніс з садочка перші "москальські" слова. Запитую: "з ким бавився сьогодні?", відповідає: "з Вікою", а я знаю ту Віку і її маму - балакають не по-нашому з Одеським акцентом. Думаю собі: "ага... з Вікою, значить...", а ввечері Данилко видає: "тато, не трогай, це мАя пАдушька". Ми такі з татом: "ШО?!" - Петро ще 30 хвилин тренував малого казати "пОдушка" ( з наголосом на "о"), по-галицьки

інші кумедні висловлювання малюк запозичив з мультика про Пеппу. До слова, дивиться він її англійською, плюс в садочку має якісь англійські заняття - це разом навіть злегка розвиває його словниковий запас. Наприклад, йдучи по сходах, Данусик рахує їх - англійською! - до eleven (до речі, "рахуватися" - малюк теж каже). Як їсть щось смачне, то з Пеппиною інтонацією стверджує: "delicious!", і постійно каже нам з Петром: "naughty, mummy! naughty, daddy!" - це кумедно :)

а ще в Данилка загострилася криза трьох. Ну, воно було помітно, що щось відбувається - купа негативізму (казати: "ні" - просто заради самого факту, що він незгоден, а не тому що ні), вимагання всього усіма можливими способами - скандали, крики, лежання на підлозі. А от тепер прийшов етап "вишуканого негативізму"! це коли малюк просто stuck-ається (зациклюється)! наприклад:
- Данилко, ходи їсти
- нє
- ти не хочеш?
- так, не хочю - оце:"так" також "приніс" з садочка...
- ок
- хочююю борщика!
- то ходи сюди
- не хочю!
- добре
- борщик!!!
- на
- не хочю!!!
- ок, тоді пограйся
- БОРЩИК!!!

експериментальним способом я визначила, що найкраще працює стратегія зі словом "добре":
- Данилко, ходи їсти
- нє
- добре
- хочююю борщика!
- добре
- не хочю!
- добре
- борщик!!!
- добре
на цьому етапі малюк, зазвичай приходить до мене і сідає за стіл - profit! як ви можете здогадатися, ми з Петром активно працюємо над розвитком терпіння :)

а ще ми цього місяця ходили на весілля з Данусиком та відвідували roof party нашої компанії

Thursday, 5 October 2017

місяць тридцять перший: знову в садочок

хто читав попередній пост, той знає, що я знову у Львові і "напостійно". Навіть робота мене зловила (але про це окремо розповім). А якщо мама на роботі, то де ж дитина? а дитина наша знову пішла в садочок!

садочок довелося вибирати "наскоком" - часу для "перебирати" чи чекати десь-інде вільного місця у мене не було. Ми повернулися з відпустки за 2 тижні до мого першого робочого дня, тому я за тиждень підібрала малюку childcare і вже з наступного почала адаптацію. Ну, що я вам скажу - звісно, ходити на 2-3 годинки до сну йому подобалося (тобто, перший тиждень), плюс я сиділа кілька днів у роздягалці і Данилко міг до мене вийти та пообійматися чи так - перевірити, що мама тут. Коли я його залишила на ту годину-дві, теж все пройшло ок - навіть встиг полежати в ліжечку поки інших діток у піжами перевдягали. А от після першого повного дня - почалося небажання. Все ж таки бути так довго без мами і - найголовніше! - спати без мами Данусику не сподобалося від слова "взагалі". Але поступово ситуація поліпшувалася...

до слова, ходимо ми в садочок "Маленьке королівство", у їхню локацію на вулиці Моршинській - не скажу, що там усе ідеально, але загалом супер. Мені подобається приміщення - у порівнянні з британською "бідосею" це справді "королівство", є свій майданчик, їжа пахне смачно. З дітками займаються і гарно бавляться. Є відео нагляд - правда, лише в записі, а не онлайн. За перший місяць відчутно покращилася вимова, та й нових слів поз'являлося (наприклад, "собачка", бо я вчила - "песик"). Проводяться заняття з психологом і при потребі батькам повідомлять над чим варто працювати

що не подобається, не сподобалося що з соплями відправляють дитину додому. Ну, нас ні разу ще не відправляли, але логічно - дитина не має температури і я працююча мама, чому я маю "відсиджувати" соплі дома? хто мені дасть на то лікарняний? а ніхто. Глянемо як буде зимою. І ще мене трохи бентежить, що діток кутають на прогулянках - постійно забираю малого в капюшоні (агов, на вулиці +20!)... якось то трохи дивно, от - я малюка звикла легко одягати

ще одна зміна пов'язана з відвідування садочка - це бажання бавитися самостійно. Раніше Данусик "проходу не давав" сусідським дітям - дуже прагнув спілкування і спільних ігор. А зараз - глибокий "ігнор", перестав звертати увагу і хоче бавитися сам, навіть мене і Петра не зачіпає - просто возиться собі щось там з машинками чи конструктором

кумедно, що малюк тепер їсть 7! разів на день (що ж буде як він виросте?!) - він снідає дома, потім снідає в садочку, далі у них перекус фруктами, обід, підвечірок і вечеря, а повечеряти ще разок з мамою і татом - то "святе". Правда, на вечерю у садочку дають щось не надто серйозне - оладки, манники, сирники, млинці з кабачка (з того всього Данилко їсть лише сирники, решту хіба куштує

Tuesday, 22 August 2017

місяць тридцятий: море

в липні ми провели два тижні на морі - їздили машиною в Хорватію. І це якось вийшло нашими найяскравішими спогадами за цей місяць. Для Данусика це перше "море ", а в нас з Петром була перерва в три роки, тому всі насолоджувалися. І дорога з малюком виявилася не такою складною як розповідають "бувалі" - досить-таки "терпимо", ми до гіршого готувалися :)

Данилко воду любить дуже, але от плавати в морі боявся - ні нарукавники, ні коло його не зваблювали. Ще міг трохи на руках побути в мене чи Петра там, де глибше. А так, то при березі "таляпався". Він дуже швидко "просік", що якщо одягаємо нарукавники, то будемо кудись тягнути, і тому "бойкотував" їх як міг. Навіть не те щоб відмовлявся одягати, а просто посилено відмовлявся йти в глибину води, якщо в них - таке розумне наше мале :)

звісно, до кінця відпочинку він став сміливішим, та все одно не плавав, просто міг далі пройти, щоб йому було води по шию, міг біля берега лягати на живіт та ногами хляпатися. Але найулюбленіші іграшки - це найрізноманітніші кораблики. При чому нічого супер складного йому не треба було - ні складної конструкції корабля, ні деталей - головне, аби виглядало кораблем і трималося на воді. У нього ще й улюблений мультик на даний момент - це Moana (справді хороший мульт - рекомендую), а там є море і кораблі. Тому все якось зійшлося 

саме на морі моя дитина вперше! казала - "мама, хочу гамати". Це було круто - я тепер хоч впевнена, що він не лишиться голодним, а попросить. А то в мене ніколи не було впевненості - чи буде вимагати їсти, чи терпітиме, поки не дадуть (я, зазвичай, працюю на випередження - годую перед настанням критичної точки голоду, але на морі весь режим трохи пішов шкереберть). Їли ми багато всякої риби і деколи піццу - малюку смакувало. А ще Данусику сподобалися - персики, нектаринки, виноград і кавун! о, кавун - це наше все! ні дня без кавуна - вимагає просто! і морощимо він тед на морі почав їсти - а то лише шоколад з ескімо обкушував :)

ну, і сон - засинала малеча на морі просто миттєво! і спав мацьопик довго та міцно. Мені як мамі це дуже подобалося - залишалося досить часу на себе (які ті батьки егоїсти, пра? все хочуть самі побути! розмріялися!), так що вимучували ми його - ого-го. Виявилося, що Данилко досить пристойні відстані може подолоати пішки. І ще ми навчили його на плечах сидіти - сподобалося, легше, аніж ходити :)

ще одне файне заняття - це збирати камінчики. Пляжі в Хорватії зазвичай галькові - от і тут камінці. Але було багато мармурових шматків поміж - і ми на них влаштували "полювання". Данилко завжди любив каміньчиками бавитися, а тут ще й мама з татом тим самим зайняті - кльово ж як!

ще з цікавого - у Данусика з'явилося слово "я". На разі, він називає себе і "я", і "Данилко", але ви ж знаєте, що "я" це важливий етап в розвитку. От він у нас почався. Тепер - "я тримаюся, мама, тримайся! Данилко тримається, мама тримається, разом тримаємся" (так-так, досить непогано він відміняє слова. Було б цікаво зрозуміти - як ті діти вчаться мови в усьому її різноманітті? це ж так складно! якщо дорослому вчити... а тут - два з половиною роки і вже багато чого безумовно знає - капці!)

нічому новому мама Данилка не вчила - у неї теж була відпустка! але, якщо врахувати, що малюк знає кольори, цифри (англійською), півалфавіту та купу фігур, то я навіт ьне знаю чим з ним займатися варто - ідеї?

навіяно флешмобом #яНеБоюсяСказати - або різниця у ставленні до жінок у Британії та Україні, мій суб'єктивний досвід

Friday, 4 August 2017

місяць двадцять дев'ятий: літо-літечко

літо! і ми приїхали насолодитися ним до Львова! це вдалося нам сповна - було досить тепло, але не спекотно. Навіть один раз купалися в річці біля Стрия (мій Петро зі Стрия, якщо ви раптом не знали). Данусик воду обожнює - дістати його звідти було проблематично. Сидів допоки губи не посиніли - тоді мама висловила тату своє фе і батьки змирилися зі скандалом, який насувався. Взагалі зараз мені в вихованні найважчими є оці вічні реверанси-вмовляння-переконяння. Я ж не можу примусити цю маленьку особистість до якихось дій, якщо він не має бажання (і так би хотілося... хоч інколи). Але постійно переконувати теж набридає...

улюблене Данилкове слово це: "ні". У нього все спочатку "ні!", а після деталей малюк може "перепросити". Коли мама без настрою - це все невесело зовсім, тому усім мамам рекомендую робити самим собі дрібні приємності, аби в нас були сили і натхнення ростити малих принців та принцес... от і ми з Данилком разом ростемо та виховуємо одне одного - сваримося, миримося, домовляємося полюбовно... то вже як пощастить :)

у Данилка знову лінгвістичний прорив - на нього дуже позитивно впливає україномовне середовище, коли є більше людей аніж мама й тато. За три дні "кіба" (кораблик) перетворився на "кобаблик", і "кібі" (каміньчик) на "кібіньцик" - слова подовжуються і набувають упізнаваних рис. Завів собі "колєгів" - сусідських Сашка (9 років) та Дмитрика (7 років) і жити без них не може. Мама майже ревнує часом - а що буде, як невістку приведе в хату (це я так жартую)?

багато (в порівнянні) часу провів з бабусями-дідусями і вуйками-стрийками. Мій висновок - ми з Петром Данусику явно набридли, він прагне інших людей (ну, ми ж нікуди не дінемося все одно). Але це має й свої плюси - більше нових слів, комунікативних навичок і можливість батькам перемкнутися на інше

я знову вводжу традицію читати перед сном - а то станнім часом погано з тим виходило, то Данилко занадто втомлений: "вже спати", або не слухає і проситься гуляти. Досить вдало вийшло, але все одно якось максимум хвилин 40 удень виходить... я стараюся! але отак...

малюку сподобалося проводити час в палатці! так, у нього є своя власна міні-палатка, стоїть у нас в напівпорожній кімнаті. Данусик і раніше бавився там, але не так активно. А тепер йому цікаво ховатися, читати, "валятися" на подушках, вкладати спати тваринок - так цікаво спостерігати :)

ми багато готували з Данилком усіляких смаколиків. Заналом, я і раніше полюбляла пекти-варити з сином - і він чимось зайнятий, дитині цікаво, і це розвиває його, так й корисно знати, і мені не тре вигадувати; чим зайняти мацьопика - синергетика в дії! так от, у Львові ми з новою силою творимо і поглинаємо "ням-ням" (у Данилка є чіткий поділ між "гам" - просто їсти - і "ням-ням" - щось смачне)

а ще нам подобається сидіти у дощовий день у альтанці та пити чай з лимоном з термоса! розказую Данилку: " не йдемо гуляти, бо там дощик капає", а малюк мені: "мама, капішона", - що ж ти така немудра, капішона одягни і все, можна й далі гуляти, навіть в дощик...

отака коротка замальовка вийшла до нашого червня, а фото переставила з минулого посту, бо виявилося, що вони від 1-ого червня. Тому, перейдіть назад, там з'явилося зось нове :)

Thursday, 6 July 2017

місяць двадцять восьмий: какаво

цього місяця ми з Данусиком багато ходили в дитячий центр. У нашому локальному центрі майже щодня відбувається по дві ігрові сесії - одна зранку та інша після ланчу. Оту, що після ланчу, ми відвідувати не можем, бо Данилко "спаткає", але от вранішню - з задоволенням

найцікавішими малюку все ще залишаються ігри з піском. Власне, пісочниць там аж три - одна з сухим піском, друга - з вологим і третя - з кінетичним. Данусик вподобав сухий пісок - пересипав його туди сюди, насипав у млин, возив машинками... для мене найголовніше, що навколо інші діти і він вчився, що от вони є і якось треба ділити ресурси, плюс - чує англійську мову: він все-все розуміє, але говорить лише українською :)

ще в центрі є невелика ванночка - аби купати ляльок, ловити рибок, і переливати воду з пробірок в інші посудинки, бавитися з різними лійками. Часом ще виставляють миску з піною - Данусику щось не надто сподобалося, але як факт - дуже гарно, вона такого "блондинистого" рожевого кольору...

ще десь у квітні ми мали зустріч з Петровою родиною зі Штатів: пенсіонери відпочивають - подорожують собі місцями, де вони колись жили, а жили вони колись в Манчестері та в Лондоні. І вони подарували Данусику велииике lego. В комплекті з тими кількома меншими наборами, що у нас вже є - вийшла така суттєва купа. І саме зараз малюк розпробував конструктор! ну, як - просить маму скласти хатку... або гараж для машин... але от возити тваринок (у нас багато lego-фігурок) і людей (теж lego-фігурки) у lego-машинах може й сам. Ще якось просив мене скласти йому поїзда і літачка - такі цікаві фантазійні ігри починаються :)

мама пробувала навчити Данилка нових кольорів - мацьопик давно знає білий, чорний, червоний, синій, зелений, жовтий (і показати, і сказати). Ми пробували вивчити сірий та рудий (саме у відношенні до тварин). З рудим - epic fail. А от сірий з легкістю done (хоча, здається, це було минулого місяця, ще у квітні...) - тепер всі машинки у нас "ходять" під кодовими назвами: "дай білу", "мама, сіру!", "шукати чорний" - так "однозначно", коли машинок штук 25 в хаті... а ще була кумедна ситуація з чорним і червоним - вони звучали в Данилка майже ідентично. І в якийсь момнт я кажу Петру - а раптом він ці кольри не відрізняє? то ж дальтонізмом - в якомусь сенсі - страждає кожна п'ята людина! Петро з мене посміявся. Але я так "діставала" малого з "покажи червоне" та "покажи чорне" (і щоб ті кольори були обов'язково на одній сторінці - разом! - щоб точно переконатися, що він не плутає), аж дитина таки почала казати слова чіткіше (аби мама "розчула" та - нарешті! - відчепилася)

ще я намагалася навчити дитину слова "будь ласка". Ми ходили в парк на качелю і я його розгойдувала, а сама сідала на сусідню. І коли малюк просив: "мама, сє", я відповідала: "а гарно попросити?", на що чула: "буласка". Кілька разів було, що Данусик сам казав мені словао "дякую", але це спорадично і самостійно, просто тому що я йому сама часто дякую - уміють же діти наслідувати нас, дорослих! це так приємно...

у мами з Данусиком з'явилася нова традиція! ну, як традиція... я б не хотіла робити це традицією, але тепер не все від мене залежить, Данилко має власну волю і його бажання такі сильні, що.... ммм... ну, усім би нам такі :)

так от - один з невеликих парків, де ми часто проводимо час, має кафе. Саме у цьому парку улюблена гойдалка (як каже Данилко: "чорну seesaw") - тому парк у нас trending. І от я вирішила зайти туди з малюком - на какао і солодке. Какао Данусик "не зрозумів", а от шоколадне брауні - навіть дуже. Тепер вимагає щоразу заходити в кафе. І так впевнено! знає, куди йти, знає, де замовляти (каже: "мама, руці" - аби підняла його вверх і він подивився, що зі смаколиків пропонують), сам обирає стіл, гамає гарно, зазвичай вимагає ще... так цікаво з ним тепер! називає похід до кафе словом "какаво", це від "какао" - я ж йому пропонувала саме какао під час перших відвідин - але вимовляє дуже подібно на "каву"... якось так: "какаву" :)

а на кінець травня ми прилетіли до Львова! найкумедніше, що я пам'ятаю з наших львівських пригод, це як Данусик дивився на ліс за вікном, проїжджаючи повз нього на машині, та казав: "мама, бацис, броколі! багааато броколі! мама, дивись!" - ми з петром хвилин п'ять сі реготали, не могли спинити сі. Такі ті діти дотепники!

Monday, 19 June 2017

місяць двадцять сьомий: життя британських дитячих майданчиків

розпочну з труднощів комунікації - всі ж знають, що мами найліпше розуміють своїх дітей. Отож, якось пояснюю Петру: "кібі - це камінчик, кіба - це кораблик, а ще є кіб - то є хліб". Петро такий: "ага..." - ну, ви зрозуміли - порозумітися з Данусиком все ще досить непросто :)

у Данилка з'явилося понятття "високий" - ми читаємо таку книжку, де з зоопарку хлопчику присилали різних тваринок, але він усіх повертав назад, бо слон занадто великий, а жирафа занадто висока, а лев злий... і як не дивно малюк оці всі слова дуже швидко запам'ятав, а деякі навіть знав - от жаба у тій історії занадто стрибуча, то Данусик сам казав: "jumpy" - англійською! як можна пам'ятати таке слово? "нащо"? навіщо дитині в 2 роки слово "jumpy"? :)

а ще ми записалися в бібліотеку! вона, напевно, окремого запису вартує, тому тут не буду багато. Лише скажу, що нам обом сподобалося і я офіційно припинила скуповувати англомовні книжки

походів у дитячй центр цього місяця не було - бо в них ре-організація - головна причина, що фінаси держава скорочує... я ж казала, що ці цетри безкоштовні?.. ну, тобто, не зовсім безкоштовні - ми платимо податки, за які ці центри утримують, а враховуючи величину податків - виходить дуууже умовна "безкоштовність"... так от - фінансування зменшують і що буде з центром - ніхто не знає, але він й надалі існуватиме. Тому ми чекаємо з нетерпінням травня - коли його переорганізують і відчинять для діток знову!

великий плюс Британії та Лондона - це різноманітність дитячих майданчиків та парків. Всі вони чудово облаштовані, а качелі продумані і підтримуються в ідеальному стані. Головне - знати, навіщо ми туди йдемо. Якщо м'яча копати - то один парк, якщо з гірки з'їжджати - то інший, а саме качелі найкращі в третьому, а в четвертому лазанка гарна... ще є нейтральні два - вибір маємо! намагаємося виходити з дому двічі на день. Наприклад, якщо зранку ідем в бібліотеку погратися або на пошту, то після обіду обов'язково активна прогулянка (значить, візочка не беремо і все ногами). Якщо була хороша погода - то зранку гуляємо в дальньому парку (займає десь зо 2 години). А після обіду можемо в магазин зайти (з візочком), або м'яча покопати прямо в нашому подвір'ї

розкажу про наші походи на пошту - бо це кумедно. Мама захопилася ebay-ом, при чому не лише купувати (скуповувати я давно фанат, це можна робити паралельно з вкладанням малюка спати, чи переглядом кіно... один з найбільших плюсів цивілізованого світу і життя у Британії - на мій погляд), а продавати. І таким чином ми з Петром звільнили не одну поличку в хаті - наш "хлам" виявився комусь дуже потрібним! а Данусик тепер чітко знає слова "пошта" і "посилка" :)

а тепер зупинюся на темі качель у Лондонських парках. Де-не-де є гойдалки для дрібних діток - не у всіх парках, але їх досить багато - виглядають вони як торба з двома дірками на дні для ніжок. У такій гойдалці катати малюків цілком безпечно, бо можна й не триматися - "торба" дістає до талії дітям. Мій малюк їх називає "seesaw" - це ще "спадок" від походів до няні - частина одого з відомих британських віршиків:
See Saw Margery Daw,
Jacky shall have a new master;
Jacky shall earn but a penny a day,
Because he can't work any faster
настправді "сісо" - це ота довга дошка, на яку двійко діток сідає з різних сторін та має балансувати. Але в нашого хлопчика під кличкою "сісо" ходять також і качелі - нема ради. Данусик дуже їх любить і може гойдатися навіть півгодини - довше не витримують мама і тато або навколишні діти. До речі, мені дуже імпонує підхід британських батьків до качель - якщо вони бачать, що Данилко хоче на гойдалку, то за 5-10 хвилин кажуть своїм дітям, що треба "вступитися" хлопчику. А якби їхня дитина не конче й хотіла гойдатися, то можуть одразу пропонувати, що вони підуть погратися чимось іншим. Тобто, отак з малечку пропагується і співчуття-емпатія до інших (бо то ж тре зрозуміти, що оцей хлопчик - Данусик - дуже-дуже хоче! і ось бачиш, він навіть засмутився - ага, в нас "скандаліст" ще той росте... до прохань він не опускається - одразу вимагає!), а також розуміння, що деякі речі є спільного користування і ними не вийде володіти одноосібно. Я теж так намагаюся себе поводити - але в нас хлопчик з сильними "власницькими замашками" (це в нього від мами), то не щавжди успішно :)

на іншому майданчику зробили гірку без сходів чи драбини - насипали пагорб, той пагорб обклали штучною травою, а з одного боку, власне, гірка. Отож, на гірку треба просто повзти! якщо врахувати, що там вся територія вкрита штучною травою - то повзучим діткам просто супер! на тому ж майданчику ще є тунель - аби пролазити всередині з однієї частини майданчика у іншу! тунель також стилізований під дірку в пагорбі, а отже - є ще й альтернативні шляхи використання - виповзти на ту гірку чи позаглядувати у тунель! а у Poplar парку (ми живемо в під-районі Poplar району Tower Hamlets міста Лондона) у зоні для малюків (для Лондона типово мати зони "до 5-и років" та "після 5-и років") гірка вбудована в міні-замок - вона дуууже низенька і нашому дворічці вже й нецікава (а от в рік-півтора було саме то) - і залізти на неї можна по косій дуже пологій дошці з поперечними поділками час від часу. Тобто, знову ж - не треба йти, можна повзти. А от більш "мачурні" гірки досить часто мають замість сходинок мотузяні драбини! спочатку було трохи дивно і я думала, що діткам важче "видряпатися" на неї. Але після використання вони мені здаються навіть більш безпечними, аніж наші гірки з драбинами (і з такими дирками між сходинками, що туди малюк і провалитися може). Звісно, є гірки і зі звичайними сходинками, але вони завжди глухі і дуже маленькі та пологі. Ще доведу до вашого відома (а раптом вам то цікаво?), що гірки Данусик називає - "whee" (у інтернеті пишуть, що це слово "is used to express enjoyment especially by children" - використовується як вислів шаленого задоволення - особливо серед малих дітей)

ну, і лазанки - їх багато різних, але зазвичай для старших діток. Просто ми часом заходимо на "чужу" територію - Данусику ж дуже цікаво! доводиться його підсаджувати, бо там вже високо "дряпатися" тре, але далі все успішно. Вони часто мають горизонтальні мотузяні дрябини - і ходіння по них ми нещодавно освоїли! а крізь дірки-віконця Данилко дає мамі "цьом" (ото глупа мама тішиться). Крім того, малюк навчився вилазити по стінці для скелелазіння - так-так, їх теж низькі роблять на дитячих майданчиках! а ще усюди є безпечне для падіння покриття або штучна трава :)

якось в Bartlet парку (ми ще його з Петром називаємо полем, бо там дерева є лише з однієї сторони і то в один ряд, а все решта - трава і по ній два футбольні поля намальовано - зате малюку можна бігати і не так боляче падати, якщо раптом) ми зустріли групу людей з собаками - у них наче клуб по інтересах - домовилися всі вигулювати своїх псів щодня у певний час. І собаки мають з ким поганяти (бігають одна за одною) і господарі займають себе small talk - бесідують між собою ні про що. Ото Данилко тішився - господарі дали Данусику корм і він годував песиків, бігав за ними (зізнаюся, що не надто успішно - вони краще тікали), кликав ("ав-ав, назад!" - дуже дивно, але песики не слухалися). Потім ввечері показував, як песик його цілував (облизував язиком) і робив "гам" (злизував з руки корм)

ну, і ще одна улюблена атракція - це дивитися на качок! ми живемо біля каналу і з одного парку можна ходити додому уздовж води. Минулої осені ми ходили годувати качок хлібом і мацьопо то собі запам'ятало. Тут в нас є навіть чайки - такі нахаби! вони злітаються на їжу, наче у них вбудований радар! і все у качок відбирають! є ще лебеді та наче "гуси", але не впевнена - можливо, то були просто великі качки. І багато "корабликів" - по каналу їздять баржі! і люди там живуть - сумнівна "романтика", як на мене... але дивитися на них Данусику дуже подобається :)

а наприкінці місяця Данилко мав 2 year development review - так, Данилку більше двох, але отак той огляд у Британії призначають - на два роки і три місяці, приблизно. Цього разу було цікавіше за 1 year development review (в рік ми приходили до health visitor team і вони ставили якісь запитання про малюка та дивилися, як він бавиться), а тут прислали формочку для заповнення - попросили дома зробити з дитиною купу кумедих активностей: помалювати палички горизонтальні та вертикальні; назвати, що намальовано - людина чи тваринка якась; скласти маленькі кубики в вежу (не менше 7 штук); зробити намисто з макаронів (насилити на нитку такі макаронини з більшою діркою всередині); чи говорить і чи є 3-4 слова в реченні (я ще довго жартувала: "Петро, а "мама, бацис? синя! велииика! ж-ж" - "ж-ж" означає машина - це речення? чи просто набір з 4 слів?"); чи повторює за мамою якісь дії (наприклад скласти кубики в горизонтальну лінію, або показати язика), чи вживає займенника "я" і "моє" (то, здається, було єдине, що ми ще не робимо)... багато цікавого я дізналася з того списку! відповідати треба було: "так", "ще ні", або "інколи", а сама зустріч - то просто підрахунок заповнених пунтів і якісь підсумки - чи є над чим працювати, які області розвивати. У нас все в межах норми, тому - продовжувати працювати з сином як і до того - от і усі поради :)

Wednesday, 12 April 2017

місяць двадцять шостий: страшний звір "ноцник"

почну з головного - цього місяця Данилко активно освоював горщик! а Петро горщика називає ноцником - і це так колоритно... наш шлях до туалету по-дорослому ще не скінчився, але ми зробили кльовий старт, мені здається. Минулого місяця я пробувала садити Данусика після снів та прогулянок і з часом помітила, що малюк сам бігає до ноцника, коли залишається "наголяса". Оскільки цього місяця ми поїхали з татом до Лондона і опинилися на "своїй" території (а тут ще й значно тепліше і ми ходимо дома в шортах та з короткими рукавами), то я вирішила пробувати робити агресивніші кроки. Для початку ми зняли памперс на час денних ігор дома - і за два дні я переконалася, що таки-так - Данусик бігає сам до горщика без проколів. Потім я почала одягати малюка в трусики - і почалися проколи. Навіть не проколи - він просто регулярно робив калюжі! але за два дні калюжі перетворилися на намочені трусики, а ще за два дні - він почав проситися! ура!

але не все так просто - какати це ж зовсім інша історія. І спочатку Данилко просто чекав, коли я вдягну на нього памперса, аби туди покакати - на прогулянці, наприклад, або сам казав: "nappy change" (ага, отак він кілька останніх місяців інформував, що треба змінити підгузок). А потім дитина зрозуміла, що мама не хоче, аби він робив свої справи в памперс, а він не хотів какати в горщик - і тут в нього сталася екзестенційна проблема буття! і як її вирішити? стикнулися ми з такою штукрю як психологічний закреп - Данилко навмисно відкладав процес, бо він йому не подобався. Але якось за кілька разів, синочок зрозумів, що все файно і нічого страшного не відбувається. І тепер ми одягаємо памперси лише на прогулянки і час сну - часто вони залишаються сухими, а часом ні. У нас зараз десь +15 в основному, думаю, як буде ближче до 18-и, то спробуємо і на прогулянки знімати - отакий в мене "підступний" план :)

а ще цього місяця у нас була "пригода" - Данусик впав і вдарився щокою об дерев'яну раму навколо ліжка. На щоці був досить глибокий поріз, тому ми їздили в швидку його зашивати. Але насправді нічого нам не шили, а наклали "клей". Так що у нас в хаті справжній мужчина тепер... ну, не таке воно й велике - менше сантиметра, але мама, зрозуміло, зовсім не щаслива з того. Хлопчиська - такі жваві... і як їх вберегти?..

ще ми цього місяця багато ходили в дитячий центр гратися - я колись розповідала про нього і що туди можна приходити в певні години, аби діти погралися, а мами побалакали між собою (ну, а чо правду приховувати - воно дійсно більше для мам, аніж дітей). Данусику найбільше сподобалася пісочниця - пересипати пісок, дивитися як він крутить млинок... гратися з водою, а ще час на співи та снеки - так, так, дітям ще укінці пропонують міні-перекус. Зазвичай це шматочки фруків та овочів (яблука, огірок, ківі) та рисового печива

взагалі цікаво дивитися, як малі діти між собою комунікують. От навіть на майданчиках біля гірок - Данусик чекає зорового контакту (старші його "заравання" інгорують, а менші нецікаві йому, а от ті що в тій самій віковій лізі якось реагують на нього) і давай зачіпатися, або бігати один за одним, починають з гірки по черзі з'їжджати, або з м'ячем бавитися. Так кумедно...

в малюка знов повертаються англійські слова, наприклад "no" замість "ні". Вони вже почали пропадати, бо малюк же був в Україні кілька місяців. А тепер знову чує англійську, і бере приклад з дітей :)

Wednesday, 22 March 2017

місяць двадцять п'ятий: борщ!

місяць двадцять п'ять зустрів Данусика новими зубами - з'явилося два нижні ікла, залишилося чекати останні чотири (кутні) зубика - ну, от мама і чекає :)

а ще в малого якось сам собою пройшов "заскок" з зупами - місяці 4-5 тому дитина при споживанні рідких страв регулярно скандалила. Йому треба було конче їсти то все руками, при чому молочну кашу він самостійно їсть ложкою без проблем, а суп тре конче руками. І от якось не виходить ту зупу руками їсти (дивина, пра?), а отже - давай скандалити, мамі ж скучно живеться в тому світі. Але мама в Данусика лінива, тому зупи я просто перестала пропонувати - ну, ні то й ні. І не розказуйте, будь ласка, як це корисно - навіть Комаровський пише, що нічого сакрального в зупах немає, просто це досить здорова страва (бо не смажене ж), яка легко готується (не вареники і не глубці, аж ніяк), ще й бюджетна (хіба у вас суп з невідомо яких делікатесів - це Комаровський так пише). А загалом - то просто тре пропонувати дитині багато пити та давати достатньо овочів і фруктів. От британці не мають культури вживання перших страв - і живі наче, ніц їм не бракує. Але повернемося до наших баранів - моя мама варить смачнющий борщ! і оскільки ми проводили двадцять п'ятий місяць знову у моїх батьків, то якось я вирішила запропонувати той борщ Данусику - біди ж не буде, якщо відмовиться, то чому б не спробувати? але Данилко не відмовився, більше того - тепер щоразу, коли сідаємо їсти, він каже: "борщ!" (інтонація, зверніть увагу, не запитальна, а наказова). А ще йому сподобалася гарбузяна каша (її теж моя мама готує дуже смачною). Так що нові харчові горизонти відчиняються, чому я дуже рада, бо сама люблю рідкі страви - і готувати, і споживати

ми відвідали з Данилком і з дідусем та бабусею зоопарк! ну, Данусику воно ще не зовсім захопливо було, але великі киці сподобалися (тигри і гепарди, а леви від нас сховалися... може, образилися, що ми їм казали: "киць-киць"?). Дивно, що на мавпочок малючок якось байдуже відреагував. Зате вовк - то купа емоцій. Під кінець ми ще в тераріум зайшли на рибок і змій подивитися. Але в Данилка то вже був етап - їсти і пити, тому він собі жував, а ми споглядали. Гарна вилазка тоді вийшла

поговоримо про горщик - цього місяця я почала пробувати на нього Данилка садити після снів та прогулянок. Зазвичай успішно, якщо малюк погоджується сісти. Проблема в тому, що він інколи категорично проти. Таке своєнравне створіння росте... але справи пішли значно ліпше, коли він спробував пісяти стоячи (пацанячі замашки, нє?). Після цього, якщо лишити малого "голопопити", то він відчуває позиви і сам біжить справляти свої справи в горщик! в підгузку цього не стається - не проситься, ніц не показує, просто тихо робить своє в nappy. Ну, і какати він категорично відмовляється на горщику, але ж не все одразу, пра? я так собі думаю, що можна вже той підгузок пробувати знімати зовсім... от наступного місяця будем на своїй території, а не у моїх батьків, то й знімемо!

я вже розповідала про великий-маленький, а цього місяця додалося ще поняття вверх-вниз. У нас є інтерактивна книжка з машинками (дякуємо хресній). І там є кран, а його вантаж можна рухати вверх-вниз. Отак граючить, ми й вивчили ці поняття

і про букви - тут все вийшло без якогось особливого втручання з мого боку. Як я казала, у моїх батьків ремонт, і ми, ходячи мимо листа з гіпсокартону, де написано його серійний номер, отак ненав'язливо, вивчили цифри. Але ж там і букви були! коли Данилко показував на букву, то я називала. А ще у нас є іграшка-телефон, яка називає або кілька букв алфавіту (по три на кнопку), або цифру - залежно від режиму. Так що англійський алфавіт у нас в прогресі - 15 букв Данилко вже знає :)

місяць двадцять чевертий: Данусику 2 роки!

цього місяця Данусику виповилося 2 роки! такий великий хлопчик - мені часом не віриться, що ми вже стільки часу разом у цьому світі! це були чудові два роки!

почнемо із зізнання - я обіцяла писати в блозі перші 100 слів, сказані Данилком. Так і зробила, але для себе (не публікуючи) - я запланувала вести список до 300 (отака я заразка). І ніц з того не вийшло! бо слова з'являються просто щодня, а часом навіть по кілька! і просто неможливо за тим слідкувати - тому моя приватна затія провалилася :)

минулого місяця Данусик кольори лиш показував, в тепер вже й сам називає! жовтий звучить як: "зьото", зелений - "ненений", білий - "бівий", чорний і червоний звучать майже ідентично: "чорно", а синій Данилко вимовляє вірно. Показує мені рожевий, блакитний, фіолетовий - якісь такі довгі назви, спробуй то вимов, капці ж!

з цифрами теж класний прогрес - малеча рахує до семи! ну, як "рахує" - я пальчиком вожу по об'єктах, а він каже - one, two, three, four, five - до семи. Seven правда вимовляє як: "енен", але решта дуже близько - навіть немає з чого пожартувати. А як символи - то і вісім, і дев'ять знає. І теж вірно називає

далі слова, які мені подобаються і які я сама вживаю за Данилком: "пакі" - пальці, воно мені так кумедно звучить! наче якісь палки, кандерябри, чи щось таке недолуге! "мама, Нилко пакі ходний вода!" (в Данилка пальці попали в холодну воду) - а мама: "а чого Данилко свої пакі пхає в холодну воду?!"

ще одне коронне слово - це "курта" - куртка, і ще мені подобається "чопи" - чобітки. До речі, я якось навчила малого самого за собою одяг після прогулянки на батарею вішати сушити (він же не може, аби в снігу не повалятися) і приносити звідти ж перед нею (ну, я, звісно, вішання поправляю, але як факт)

малюк вивчив такі поняття як: великий ("викий") і маленький ("менький"). Якщо задуматися - то скільки всього та дитина має зрозуміти! ще ж є довгий-короткий, високий-нижкий, важкий-легкий, товстий-тонкий і багато іншого подібного. І все це у якийсь момент треба запам'ятати, зрозуміти, вивчити...

був кумедний момент - минулого місяця ми були у моїх батьків, а цього приїхав наш тато. Якось Данилко саме хотів пити і собі гонорово йде та бере чашку зі столу. А Петро з такими великими очима до мене - "а йому так можна, отак будь-яку чашку брати?" - Петро мав на увазі, що чашка скляна, а мацьопик може не втримати і побити. Я й не сперечаюся - кілька чашок він таки побив - але вже дуже впеанено поводиться з посудом і ми давно не користуємося якимись спеціальними тарілками (ми ніколи ними не користувалися, але я дуже слідкувала, а тепер розлабилася зовсім)

а 2 рочки святкували в сімейному колі, мама навіть пробувала торта пекти (правду кажучи, бабуся в основному тим займалася, але я допомагала як могла. Так що наявність малюка дуже мотивує - і таких байдужих до солодощів та випікання осіб, яко я). Здається, Данилку сподобалося

Tuesday, 24 January 2017

місяць двадцять третій: апаку

вже класично затримую постик про моє дітисько. Тре щось з цим робити... ідеї на підвищення мамо-мотивації та знаходженню вільного часу є? якщо є, то давайте ;)

зубів у грудні нових не з'явилося. Данусику треба ще 6 відростити. Я так розумію, що до двох років вже всі і не встигнуть, будуть пізніше. Про те що два роки - це умовний термін, я знаю, просто дуже хочу аби дитя перестало покидатися вночі. Але на разі з цим сумно

цього місяця ми умовно працювали над кольорами і цифрами. Результат є - основні кольори Данилко знає - якщо попрошу показати, де щось жовте/синє/червоне/чорне/зелене/біле, то покаже. Ну, можливо, не з першого разу, а після того як ми спершу пригадаємо всі ті кольори, але покаже. А з цифрами взагалі прикол вийшов не запланований. Ми у грудні були в моїх батьків, а в них ремонт і під вхідними дверима стоїть лист гіпсокартону, на якому багато цифр написано. А ми під тими дверима одяшаємо рукавички і шапку, аби не спаритися в хаті - і я паралельно показувала, де one/two/three/four/five - ми вчили англійською, бо Данилко явно в няні їх вже чув - а потім просила його показати, де one/two/three/four/five. З перемінним успіхом знаємо one, two, three - приємний такий бонус, на яким мама не розраховувала. Ще дуже смішно вийшло з раз-два-три. Данилко все хотів, аби я сідала біля нього поруч на диван і падала назад разом з них - гра в "ба-бах" - а я сказала, що буду падати лише на "команду": "раз-два-три". І що ви думаєте? за два дні вже "командує"! :)

про зміни в словничку:
28. та 29. "кря" і "ква" - спершу були дуже подібні, а потім взагалі перетворилмся на суцільне: "ква" на кілька місяців, тепер чітко на качку каже: "кря", а на жабку: "ква"
2. то було колись "аууу" - як вовк виє, вити Данусик перестав, зате почав казати: "вов" - вовк
57. під номером 57 в мене записано слово: "баба". Ну, що моя мама то: "Валя", я вже казала. Але моя бабуся стала: "баба"! і на фото показує - каже або: "Валя", або: "баба" - відповідно :)
про нові слова - я обіцяла, що буду писати лише до ста. Так от - сто вже є:
81. "дем" - ідем:
82. "деко" - далеко
83. "кем" - крем. При чому ще покаже, де Валі крем, де мами, де дідовий (бачив як дід взуття натирав, тобто крем до взуття, але Данусик каже, що то дідовий), а де крем "до дупи" - ну, крем під підгузок. Оце "кем до дупи" - це тааак кумедно! а ще дуже кумедко, коли малюк розповідає, де чия дупа: мамина, дідова, кота... і так щиро дивується - усі мають дупу! "капці" просто!
84. дай
86. "пав" - впав
87. "чікай" - чекай
88. "буль-буль" - купатися
89. "мок" - мокрий, намочив, розлив
90. "темо" - темно
91."атка" - хатка
92. "дім" - дим
93. "дев" - дерево
94. "сьосє" - сонце, якось так дуже м'яуо вимовляє, навіть важко фонетику відтворити, але коли каже, то я розумію про що
95-96. on/off - ходить по хаті і де дістає до вимикачів то "онає" і "офає" нам :)
97. "сі" - сідай, посади, сидіти. На стілець може так казати
98. тів - стіл
99. "апаку" - кактус!!! от як: "апаку" може означати - "кактус"?!!

а ще ми багато гралися зі снігом, ліпили сніговика  та потоваришували з усіма сусідськими собаками. Про собак - це у нас тепер щоденний "квест" - пройти по вулиці та постояти біля кожних воріт, де "хтось" загавчить (уявляю, як нас власники тих будинків "люблять"). А оскільки пси тут тримають мало чи не в кожному дворі, то таких зупинок виходить багато. Одним словом - гуляємо ми шумно і під собачий хоровий супровід, а ще Данилко досить-таки підкачав вміння ходити пішки - хвилин 40 може йти беззупину і перепочинку - повільно, звісно, але ж нам нікуди поспішати. В Лондоні не було такої практики, бо все далеко і без візочка не обійтися ніяк

а от до свята Миколая мені Данилка не вдалося підготувати. Не знаю... я пробувала пояснювати щось про чемних та нечемних діток, про подарунки, але він не сприйняв цю інформацію. Мені здається, ми з Петром мало акцентуємо увагу, що щось є "подарунком", коли купуємо йому іграшки, чи одяг, чи книжки, тому він сприймає це звично - радіє всьому "новому", але це не "особлива подія" для нього (взяла "новому" в дужки, бо оскільки ми маємо іграшки в різних будинках, то вони часто стають "новими" після розлуки - я взагалі дуже люблю день-два після прильоту, бо дитя бавиться, всі "цяці" "нові", нікого не треба, розважати дитину не потрібно - мамі дуже файно). Аналогічно з чемністю - синочок загалом досить слухняний в нас, дуже активний і інколи з цим важко впоратися (тут я подумала: "хлопчисько!" - у нас у друзів все дівчатка і, як на мене, дуже тихі та спокійні - хоча, можливо, це при нас так, ми ж чужі, може, вони соромляться? - тому на їхньому фоті Данилко  завжди, як юла заведена - "цей" не соромиться нікого! - я навіть не знаю якими бувають інші хлопчики, якщо чесно, цікаво б порівняти), але тиснути, власне, на "чемність" щоденної потреби не виникає - а ще в мене напевно мало вимог, можливо, треба й більше... підсумовуючи - листа до Миколая не писали, подарунки шукали під подушкою і мами, і бабусі, і дідуся, але ажіотажу не вийшло - спробую наступного року виправитися :)