Tuesday, 5 January 2016

місяць одинадцятий: тосі-тосі

знову видався насичений місяць - не знала як-то постика назвати! але почну з пояснень - я давно вже вчила Данилка "давати мамі цьом", показувати "який Данусик великий", казати "па-па", бавитися в "тосі-тосі", але дитина то всьо ігнорувала і от "пробило"! про "цьом" в мене ще була підозра й раніше, та видавалося не на 100% зрозумілим, чи то дійсно свідома дія чи випадково виходить, але коли малюк поліз цілувати бабусю щойно вона сказала: "дай-но я тебе цьом", то стало прозоро, що "січе" "аж бігом" 1¹. "Який великий" і "тосі-тосі" мацьопик показує лише, коли сам хоче, а ще коли прагне привернути увагу, аби з ним побавилися. А "па-па" на разі - ніяк не виходить. Отакі маленькі успіхи :)

цього місяця Данусик ближче познайомився зі сходами - до середени виповз. Тепер стережемо з татом і сходи і Данилка, бо тягне туди дитину, як магнітом. А от позитивна сторона ситуації, що ми з Петром переконалися - Данусик розуміє слово "най" (це таке скорочення від "не чіпай", яке використовують в Петровій родині для діток яко "стоп", "ні" і всяке інше заперечення-заборону). Так от, як Данусик підповзає до сходів, то спершу від обертається подивитися чи за ним слідкують, ми кажемо Данусику "най", і він похмуро повторює "най-най", але слухається і не лізе догори, а залишається бавитися знизу - стереже момент, коли а ним не слідкуватимуть - хитрун :)

ми показали Данилку Карпати - тато катався з вуйком на сноубордах, а мама з малюком багато гуляли, дивилися на краєвиди та бавилися. Нам трапився чудовий комплекс для відпочинку біля Буковелю в селі Татарів - Коруна. Там були дитячі стільчики в ресторані та - навіть! - ігрова кімната. Я була приємно вражена. А кімната і найголовніше наявність нових іграшок подарували малюку купу купезну позитивних емоцій :)

трошки про те, як ми їмо - в коментарях до десятого місяця я писала про такий чудовий винахід як "відпустити ситуацію". Отож, рекомендую його знову - і нерви береже і ніц не вартує - щойно доволили Данусику робити за столом все, що хоче, як він почав гарно їсти, відкриваючи чемно ротика та невимагаючи іграшок чи забавлянь у вигляді віршиків від мами. Нє, ну буває настрій повередувати, але зрідка лише

а от зі спанням я трохи ситуацію "запорола". Але ви ж мене зрозумійте, мені ж скоро в офіс, а Данусик такий маленький, тепленький, солодкий - я почала часом спати біля малюка, лишаючи його в дорослому ліжку. А малеча зрозуміла, що можна і вдень спати з мамою, то чого ж тоді спати без мами? логічно, пра? і тепер знову протестує проти окремого ліжечка. Я от думаю, може, нехай цією проблемою вже няня займається? що скажете? дуже егоїстично?

а саме 28 грудня я побачила, що в нас виліз третій зубчик! і хоча то вже наче й 12-ий місяць, але, оскільки він точно виліз за кілька днів до того, як я помітила, то зарахую цю подію в місяць 11!

UPD від 6-ого січня 2016 року
пригадала ще один смішнючий момент - я вже розповідала, що ми з Данусиком регулярно танцюємо, а мама з татом ще й підспівують при цьому. І от Данилко навчився "співати"! Петро затягує "ааа-ааа", а малюк за ним, з серйозним виразом обличчя, "ооо-ооо", тато переходить на "ооо-ооо", а Дагусик й собі - " ааа-ааа". І все так сконцентровано! а реагує лише на татовий спів :)

а улюблена гра 11-ого місяця - ховатися за тюлями-шторами і вигулькувати в найнесподіваніший момент, така мацьопик бавиться в "ку-ку" на свій манер :)
end of UPD від 6-ого січня 2016 року