на перше узі я потрапила в липні в Україні, тому розповідь про жіночу консультацію в британському госпіталі буде далі, а цей пост, то скоріше сукупність емоцій - бо то ж не видно зовсім було, що я вагітна. І особливих ранкових недомагань у мене не було. Тобто ознак, явних, присутності нашого "+1" наче й нема. Інколи навіть думалося - а це чудо справді зі мною відбувається? і от беззаперечний доказ - коли можна прямо на екрані побачити, як те мацьопо в мене всередині катуляється у всі сторони :)
це була моя перша дуже сильна емоція пов'язана з нашим малятком
і ще лікар натякнув, що ніби-то намічається хлопчик, з 80% ймовірністю :)
нам від першого УЗД теж було найбільше емоцій - Михайлик помахав ручкою.
ReplyDeleteТа ще й на пізніших УЗД вже не видно дитинки повністю, то "оце ручка", а "оце голова" - як з картин абстракціоністів)
я умудрялася вгадувати :)
Deleteна останньому малий крутився і все демонстрував, що він хлопчик, а не так собі :)
ті дві лікарки (молоді такі дівчатка), котрі узі робили - все приколювалися, що дуже собою задоволений хлопчисько буде