знайомство з будь-якою країною починається щойно перетинаєте її кордон. І починається воно з доріг. Для українця-водія це, звісно, болюча тема, але правда лишається правдою. Цієї подорожі я відкрила гіпотезу - якщо дорога хороша, то в країні є якісь частини виконавчої влади і є певні обслуговуючі служби, котрі працюють. А раз працюють хоч якісь служби, то є шанс, що працюють і якісь інші (такі як судова система або банківська)
дорога в Хорватії дуже красива. Це в основному гірська країна (чи та частина, яку мені вдалося побачити?..), крім того хорватські гори скелясті. Багато з них злегка вкриті кущами (відсотків на 40). Так само багато вкрито невеликими деревами (напевно, важко рости на камені і глині). І лише частина ближча до Угорщини нагадує наші зелені Карпати. Заслуги хорватських інженерів - неоціненні. Адже шлях Хорватією - це ланцюг тунелів крізь гори і мостів між горами - неймовірне видовище!
найдовші тунелі - два! - довжиною більше 5-и кілометрів, було кілька по 2 кілометри, решта маленькі - але ж які сили потрібно було витратити, щоб прорити такі дірки в скелях?! ще ми з Петром обговорювали усілякі кумедні спостереження - наприклад, що тунелі мають форму кола, а дорога є тому колу хордою - тут одразу згадалися усілякі тензори деформацій і напружень (це не так просто забути, як можна подумати)... ще порадувала навігаційна система - показує, що зв'язку з супутниками в тунелі немає, і в той же час акуратно рухає стрілочку-машину по карті - і вірно ж рухає! простенька задачка для студентів першого курсу прикладної математики: є відрізок між точками А і В довжиною X кілометрів, машина рухається з швидкістю Y кілометрів в годину, зобразіть рух машини від точки А до точки В відповідно до заданого X та Y, припустимо, що маштаб: 1 сантиметр = Z кілометрів (роки викладацької роботи даються нам взнаки...)
усміхнули "зелені мости" на автостраді, а простими словами - мости для тваринок. Сам highway огороджений парканом, щоб ніяка людина чи тварина тут не ходила. А оскільки навколо ліси-гори, то для тваринок зробили мостики, засипали їх землею, засадили кущами-деревами... це тааак мило... і знак перед такими мостами теж милий - ведмедик і велика киця (цікаво, ці тварини справді тут водяться?..)
на автостраді є відведені місця для зупинки - з питною водою, столами-лавочками, щоб відпочити (але зізнаюся, що в Угорщині таких місць набагато більше), безкоштовним WC. З часом ми з Петром звернули увагу на знак-рекламу одного з місцевих радіо (при чому такий простий знак, наче автодорожній інформаційний). Яке ж було наше здивування, коли виявилося, що те радіо прекрасно грає в тунелях (всі інші станції не працювали, отже, припускаємо, що саме для його хвиль у тунелях стояли якісь спеціальні ретранслятори або підсилювачі). Мости між Хорватськи горами - окрема історія - краєвиди неймовірні, жодне фото не передасть тої краси, зрідка видно кілька хаток на вершинах або гірські невеликі села - а так лише каміння і кущі :)
ще зі спостережень, що усі хмари висять саме між тими горами: до них і одразу після - сонячно і спекотно (біля 30-и), а поміж нас навіть змочив дощ і +20. І ця зміна така разюча й різка - буквально два тунелі, один мостик - і адріатичне сонце, і морські краєвиди, і на гірських схилах вітряки (які уміють себе повертати до вітру правильною стороною)! а де ви в Україні бачили хоч одного вітряка?..
якість доріг зберігається, коли з'їхати з платної траси на безкоштовні шляхи - хіба прокладені вони через населені пункти і тому матимуть обмеження по швидкості. Але скелясті схили так само укріплені, узбіччя доглянуті, розміточка там всяка... молодці хорвати! можу лише уявляти, якими складними були подорожі країною, поки вони не побудували свій highway. Я навіть жартувала, що хорватів покликали в Євросоюз завдяки тій автостраді (дивитися гіпотезу на початку посту)
є щось спільне в українців і хорватів (як мінімум те, що ми слов'яни) - перемикаєшся на хорватські радіостанції і звучать знайомі мотиви: наша енергетика і наш сум у відповідно швидких та повільних мелодіях. Мова теж подібна, правда слова впізнаються в основному ті, що українські "давні", які ми тепер використовуєми не так активно. Наприклад, "зажурилися" замість "засумували" - але ж зрозуміти можна?! а "добра дан" і "вєсті" - це ж так прозоро. Вони нас теж класно розуміють, питалися на базарі: "який у вас є сир?", відповідають: "овчі і козі - то є пікантни, то є локальни", як я люблю казати: "шо не ясно?" (всі хорватські слова подані, як я їх чула, без претензії на стовідсоткову правдивість)
ще одна спільна риса (але то вже трохи негатив) - це поведінка на дорозі. Те, що хорвати "гасають", то таке - можна "пережити" - їхня догора, їм видніше, як їхати. Але от те, що майже не пропускають - це так по-нашому, по-українськи. Не думаю, що я тут помилилася, бо, звісно, буває, що хтось пропустить машину, а хтось ні, але коли ви хвилин 5-10 чекаєте, щоб повернути на насиченому перехресті, і вас вже й справа обганяють нахабніші місцеві водії, і так постійно, щодня - це вже статистика :)
а ще хорвати дуже компанійські - запросять вас випити з ними вина або ракії - ви ж приїхали відпочивати на їхній віллі!
всі, з ким ми перетиналися, розмовляли англійською. Багато знають вільно німецьку - ми зупинялися одну "нічку" в родині, де батьки вільно розмовляють німецькою, а син англійською. У цій подорожі ми не зустріли жодного українця на пляжах чи у містах і лише один раз чули російську мову (виходить, що вимога мати шенгенську візу таки спрямувала потік наших туристів в інші країни). Зате навколо купа словаків, словенців, австріяків і топ трійка - це поляки, чехи і німці... нас теж постійно приймали за поляків і казали: "довідзеня" та "дзінькуя". А ще у хорватів викликав шелений захват той факт, що ми їх і так - без перекладу - розуміємо :)
й Адріатичне море! моє улюблене! і байдуже, що воно прохолодніше за Середземне, і Червоне, і шеЯкесьТам, що в ньому течії теплої та холодної води переливаються та змінюють одна одну майже щометра, і що пляж не піщаний, а гальковий - зате колір неймовірний, вода прозора-прозора! більшість пляжів в Хорватії штучні - заливається бетонна основа і в море заходите, як у басейн, а бетон засипається дрібненькими камінчиками, але все одно швидко стає достатньо глибоко. Ми відпочивали машиною і мали змогу відвідати щось зо 6 різних пляжів (а якщо додати ті, котрі ми відсіяли ще минулого року, то вийде усі 10) - кожен цікавий по-своєму, але нам найбільше подобалися менш людяні, розтягнені вздовж села і щоб гори були поруч
тричі були свідками грози в Хорватії - грім відбивається від гір і виходить такий голосний звук, якого я ще ніколи не чула. При цьому дощ падає сліпий та теплий - діти навіть не вилазять з води - й швидко минає. Але плавати під такий звуковий супровід і спостерігати, як блискає - незабутній спогад...
як можна було здогадатися, ми намагалися купувати продукти на базарі, з надією, що це буде домашнє, а не примислового виробництва, та гарантії, що так воно і є, я не маю. І, наприклад, пршут - аналог хамону - який в супермаркеті (з вакуумною упаковкою), такий і в тітоньки. А от фрукти в магазинах мені ніяк не подобалися - маленькі та "виснажені". Персики ж в "тьоті" - величезні, соковиті, ммм... я таких персиків ніде не їла, чесно. А кавуни тут видовженої овальної форми і такі великі-великі, їх навіть продають не лише половинами, а й червертинами :)
сподобалася варіація сирів - я вже писала про "овчі-козі", але їх справді багато - і голандські, і бринза-style, і старі сири (то взагалі "бомба", особливо до вина). Вино ми брали лише біле. Червоне куштували минулого року і тоді собі запам'ятали, що треба біле. Те твердження вирішили не перевіряли знову, адже біле з льодом при такій температурі найліпше - холодне, смак легкий, ненасичений - нехмільне :)
а от в кафе (бо ресторанами то не завжди назвеш) - риба та морепродукти. Під самим Трогіром - ферма мідій. І всюди пропонують раки, але то не такі, як наші річкові - може, морські? хто розумається на раках? - з тонкими, довгими клешнями, їсти нема що - все м'ясо лише в хвості - зате забавки :)
ось така вона - моя Хорватія - країна мого улюбленого моря, яскравих кольорів, найсмачнішої морської їжі, щирих, привітних людей та неймовірних краєвидів, де море і гори завмерли у нескінченних обіймах...
No comments :
Post a Comment