для мене Угорщина залишається нерозгаданою поміж решти країн, як невизначена змінна у програмерському коді :)
угорська мова - не подібна на жодну, яку я знаю, і зрозуміти, що хочуть угорці, я не можу - ну, ніяк! одного разу ми з Петром ночували в жіночки, яка ні слова не знала іноземними, було challenging... і на мигах в нас не дуже виходило... коли угорці транслюють повідомлення про проблеми на своїй міжнародній трасі, то передають його лише! угорською! мовою. От чим мені це допоможе?! хорвати, для порівняння, дублюють також англійською та німецькою. І оця замкнутість на собі починається прямо від кордону (чи це вже спеціально для українців так?..), де вони просять заповнити "милий" бланк весь угорською - як?! як я можу зрозуміти, що від мене хочуть?! а хочуть інформацію, про скіко палива в вашій машині - в Угорщині бензин дорожчий, думаю, "наші" "розумники" їздять зливати його там, заробляючи на різниці - от тепер митники контролюють навіть цей дрібний момент. Отож, починається socializing з водіями сусідніх авто, з боку кумедно виглядає - всі бігають і шукають закарпатських мадярів зі знаннями мов :)
а от траса в Угорщині просто прекрасна - трава на узбіччях підстрижена, купа стоянок - як з заправками, так і з кафе, і просто зі столиками. Їхати скучно - дорога оточена непрозорим парканом, нічого не видно - лише ідеальне шосе, рівнесеньке, ані горбика ніде, ні якогось спуску, розмітка і все
у нашу першу подорож до Угорщини ми поселилися на окраїні Будапешту - щоб легко було з траси знайти готель і не кружляти містом. При поселенні нам дали карту, показали, де зупинка метро - ми хотіли подивитися місто. Гаразд, приходимо туди - де купити білети немає. Той будиночок, що мав би виконувати роль зупинки, явно запущений - вікна брудні, двері забиті. Ніяких оголошень, ніяких табло... ну, нехай, давай питатися - якийсь хлопчина сказав нам: "купите квиток в поїзді". Ми такі: "а євро приймають?" - і ясно, що ні! пішли ми з Петром шукати, де поміняти гроші - втратили годину, поміняли, сіли в поїзд. Не знаю, хто як, а ми очікували знайти там автомат, що продає білети - та де! ніякого автомату, є компостер (до речі, квитки в Будапешті на час - на 20 хвилин, на годину - відповідно у різну ціну - а компостер ставить date and time). Чужа країна, "нічьо" не ясно - всі надписи угорською - "куда плисти?!" - проїхали дві зупинки, вийшли. Постояли, подивилися - тут теж немає як купити квиток! сіли в наступну "елєктричков", проїхали ще дві зупинки, знову вийшли. І тут нам попалася дівчинка з адекватним "інглішом" та сказала, що квиточки купити - це в центрі міста, перевірки бувають - але в "перевіряльщиків" теж можна купити білети, і: "їх не буде! я впевнена" - казала дівчинка: "контроль ходить лише поза Будапештом, а у місті ніколи!" - не дуже приємно в чужій країні порушувати правила... і звісно, я нікому не раджу брати з нас приклад - але ми втретє в Будапешті і утретє доводилося їхати в місто зайцем! а вже у центрі є каси і там можна - навіть карткою - придбати собі квиток. А ще, виявляється, улітку в метро-поїзді душно-жарко. Це було неприємним відкриттям останнього побачення - я очікувала кращої вентиляції і комфорту при користуванні громадським транспортом
традиційно ми в Будапешті видираємося на один з двох пагорбів з палацами, робимо коло використовуючи два центральні мости (таким чиком і Будда, і Пешт - дві частини міста - у нас covered) і відвідуємо паб, де меню бельгійського пива займає десять сторінок - для зацікавлених foursquare venue (там є і адреса, і карта)
якось нас "занесло" відвідати місто Шіофок - це неформальна столиця узбережжя озера Балатон (найбільше озеро центральної Європи), найбільше місто на тому узбережжі, найвідоміший курорт озера Балатон і воно найбільше заробляє на туризмі (знову ж таки, серед міст, які навколо озера) - це мені таке вікіпедія розказує. Як би то описати мої враження?.. пісок "збовтаний", вода через то якогось сірого, неРадісного кольору і дуже довгий захід у воду - метрів двісті, для тих, хто любить плавати, це вбивство. А ще ота жіночка, яка не розуміла жодної іноземної, поселила нас в кімнаті, що зовсім невідповідала фоткам на booking.com (не в ліпшу сторону)
я от так згадую - в мене, здається, весь cheating в подорожах пов'язаний з Угорщиною... якось нашу кімнату "перебукали" після нас, і ми приїжджаємо - а місця для нас в готелі нема... добре, що власник порядна людина - він знайшов нам номер у іншому готелі, той номер був набагато дорожчий (тобто, він доплатив за нас), і навіть вибачився та подарував нам коньяк за розуміння, та все ж, та все ж... осад-то залишився...
цікава така країна... то певно тому, що я угорців, ну, зовсім не розумію :)
No comments :
Post a Comment