Tuesday, 22 August 2017

місяць тридцятий: море

в липні ми провели два тижні на морі - їздили машиною в Хорватію. І це якось вийшло нашими найяскравішими спогадами за цей місяць. Для Данусика це перше "море ", а в нас з Петром була перерва в три роки, тому всі насолоджувалися. І дорога з малюком виявилася не такою складною як розповідають "бувалі" - досить-таки "терпимо", ми до гіршого готувалися :)

Данилко воду любить дуже, але от плавати в морі боявся - ні нарукавники, ні коло його не зваблювали. Ще міг трохи на руках побути в мене чи Петра там, де глибше. А так, то при березі "таляпався". Він дуже швидко "просік", що якщо одягаємо нарукавники, то будемо кудись тягнути, і тому "бойкотував" їх як міг. Навіть не те щоб відмовлявся одягати, а просто посилено відмовлявся йти в глибину води, якщо в них - таке розумне наше мале :)

звісно, до кінця відпочинку він став сміливішим, та все одно не плавав, просто міг далі пройти, щоб йому було води по шию, міг біля берега лягати на живіт та ногами хляпатися. Але найулюбленіші іграшки - це найрізноманітніші кораблики. При чому нічого супер складного йому не треба було - ні складної конструкції корабля, ні деталей - головне, аби виглядало кораблем і трималося на воді. У нього ще й улюблений мультик на даний момент - це Moana (справді хороший мульт - рекомендую), а там є море і кораблі. Тому все якось зійшлося 

саме на морі моя дитина вперше! казала - "мама, хочу гамати". Це було круто - я тепер хоч впевнена, що він не лишиться голодним, а попросить. А то в мене ніколи не було впевненості - чи буде вимагати їсти, чи терпітиме, поки не дадуть (я, зазвичай, працюю на випередження - годую перед настанням критичної точки голоду, але на морі весь режим трохи пішов шкереберть). Їли ми багато всякої риби і деколи піццу - малюку смакувало. А ще Данусику сподобалися - персики, нектаринки, виноград і кавун! о, кавун - це наше все! ні дня без кавуна - вимагає просто! і морощимо він тед на морі почав їсти - а то лише шоколад з ескімо обкушував :)

ну, і сон - засинала малеча на морі просто миттєво! і спав мацьопик довго та міцно. Мені як мамі це дуже подобалося - залишалося досить часу на себе (які ті батьки егоїсти, пра? все хочуть самі побути! розмріялися!), так що вимучували ми його - ого-го. Виявилося, що Данилко досить пристойні відстані може подолоати пішки. І ще ми навчили його на плечах сидіти - сподобалося, легше, аніж ходити :)

ще одне файне заняття - це збирати камінчики. Пляжі в Хорватії зазвичай галькові - от і тут камінці. Але було багато мармурових шматків поміж - і ми на них влаштували "полювання". Данилко завжди любив каміньчиками бавитися, а тут ще й мама з татом тим самим зайняті - кльово ж як!

ще з цікавого - у Данусика з'явилося слово "я". На разі, він називає себе і "я", і "Данилко", але ви ж знаєте, що "я" це важливий етап в розвитку. От він у нас почався. Тепер - "я тримаюся, мама, тримайся! Данилко тримається, мама тримається, разом тримаємся" (так-так, досить непогано він відміняє слова. Було б цікаво зрозуміти - як ті діти вчаться мови в усьому її різноманітті? це ж так складно! якщо дорослому вчити... а тут - два з половиною роки і вже багато чого безумовно знає - капці!)

нічому новому мама Данилка не вчила - у неї теж була відпустка! але, якщо врахувати, що малюк знає кольори, цифри (англійською), півалфавіту та купу фігур, то я навіт ьне знаю чим з ним займатися варто - ідеї?

навіяно флешмобом #яНеБоюсяСказати - або різниця у ставленні до жінок у Британії та Україні, мій суб'єктивний досвід

Friday, 4 August 2017

місяць двадцять дев'ятий: літо-літечко

літо! і ми приїхали насолодитися ним до Львова! це вдалося нам сповна - було досить тепло, але не спекотно. Навіть один раз купалися в річці біля Стрия (мій Петро зі Стрия, якщо ви раптом не знали). Данусик воду обожнює - дістати його звідти було проблематично. Сидів допоки губи не посиніли - тоді мама висловила тату своє фе і батьки змирилися зі скандалом, який насувався. Взагалі зараз мені в вихованні найважчими є оці вічні реверанси-вмовляння-переконяння. Я ж не можу примусити цю маленьку особистість до якихось дій, якщо він не має бажання (і так би хотілося... хоч інколи). Але постійно переконувати теж набридає...

улюблене Данилкове слово це: "ні". У нього все спочатку "ні!", а після деталей малюк може "перепросити". Коли мама без настрою - це все невесело зовсім, тому усім мамам рекомендую робити самим собі дрібні приємності, аби в нас були сили і натхнення ростити малих принців та принцес... от і ми з Данилком разом ростемо та виховуємо одне одного - сваримося, миримося, домовляємося полюбовно... то вже як пощастить :)

у Данилка знову лінгвістичний прорив - на нього дуже позитивно впливає україномовне середовище, коли є більше людей аніж мама й тато. За три дні "кіба" (кораблик) перетворився на "кобаблик", і "кібі" (каміньчик) на "кібіньцик" - слова подовжуються і набувають упізнаваних рис. Завів собі "колєгів" - сусідських Сашка (9 років) та Дмитрика (7 років) і жити без них не може. Мама майже ревнує часом - а що буде, як невістку приведе в хату (це я так жартую)?

багато (в порівнянні) часу провів з бабусями-дідусями і вуйками-стрийками. Мій висновок - ми з Петром Данусику явно набридли, він прагне інших людей (ну, ми ж нікуди не дінемося все одно). Але це має й свої плюси - більше нових слів, комунікативних навичок і можливість батькам перемкнутися на інше

я знову вводжу традицію читати перед сном - а то станнім часом погано з тим виходило, то Данилко занадто втомлений: "вже спати", або не слухає і проситься гуляти. Досить вдало вийшло, але все одно якось максимум хвилин 40 удень виходить... я стараюся! але отак...

малюку сподобалося проводити час в палатці! так, у нього є своя власна міні-палатка, стоїть у нас в напівпорожній кімнаті. Данусик і раніше бавився там, але не так активно. А тепер йому цікаво ховатися, читати, "валятися" на подушках, вкладати спати тваринок - так цікаво спостерігати :)

ми багато готували з Данилком усіляких смаколиків. Заналом, я і раніше полюбляла пекти-варити з сином - і він чимось зайнятий, дитині цікаво, і це розвиває його, так й корисно знати, і мені не тре вигадувати; чим зайняти мацьопика - синергетика в дії! так от, у Львові ми з новою силою творимо і поглинаємо "ням-ням" (у Данилка є чіткий поділ між "гам" - просто їсти - і "ням-ням" - щось смачне)

а ще нам подобається сидіти у дощовий день у альтанці та пити чай з лимоном з термоса! розказую Данилку: " не йдемо гуляти, бо там дощик капає", а малюк мені: "мама, капішона", - що ж ти така немудра, капішона одягни і все, можна й далі гуляти, навіть в дощик...

отака коротка замальовка вийшла до нашого червня, а фото переставила з минулого посту, бо виявилося, що вони від 1-ого червня. Тому, перейдіть назад, там з'явилося зось нове :)

Thursday, 6 July 2017

місяць двадцять восьмий: какаво

цього місяця ми з Данусиком багато ходили в дитячий центр. У нашому локальному центрі майже щодня відбувається по дві ігрові сесії - одна зранку та інша після ланчу. Оту, що після ланчу, ми відвідувати не можем, бо Данилко "спаткає", але от вранішню - з задоволенням

найцікавішими малюку все ще залишаються ігри з піском. Власне, пісочниць там аж три - одна з сухим піском, друга - з вологим і третя - з кінетичним. Данусик вподобав сухий пісок - пересипав його туди сюди, насипав у млин, возив машинками... для мене найголовніше, що навколо інші діти і він вчився, що от вони є і якось треба ділити ресурси, плюс - чує англійську мову: він все-все розуміє, але говорить лише українською :)

ще в центрі є невелика ванночка - аби купати ляльок, ловити рибок, і переливати воду з пробірок в інші посудинки, бавитися з різними лійками. Часом ще виставляють миску з піною - Данусику щось не надто сподобалося, але як факт - дуже гарно, вона такого "блондинистого" рожевого кольору...

ще десь у квітні ми мали зустріч з Петровою родиною зі Штатів: пенсіонери відпочивають - подорожують собі місцями, де вони колись жили, а жили вони колись в Манчестері та в Лондоні. І вони подарували Данусику велииике lego. В комплекті з тими кількома меншими наборами, що у нас вже є - вийшла така суттєва купа. І саме зараз малюк розпробував конструктор! ну, як - просить маму скласти хатку... або гараж для машин... але от возити тваринок (у нас багато lego-фігурок) і людей (теж lego-фігурки) у lego-машинах може й сам. Ще якось просив мене скласти йому поїзда і літачка - такі цікаві фантазійні ігри починаються :)

мама пробувала навчити Данилка нових кольорів - мацьопик давно знає білий, чорний, червоний, синій, зелений, жовтий (і показати, і сказати). Ми пробували вивчити сірий та рудий (саме у відношенні до тварин). З рудим - epic fail. А от сірий з легкістю done (хоча, здається, це було минулого місяця, ще у квітні...) - тепер всі машинки у нас "ходять" під кодовими назвами: "дай білу", "мама, сіру!", "шукати чорний" - так "однозначно", коли машинок штук 25 в хаті... а ще була кумедна ситуація з чорним і червоним - вони звучали в Данилка майже ідентично. І в якийсь момнт я кажу Петру - а раптом він ці кольри не відрізняє? то ж дальтонізмом - в якомусь сенсі - страждає кожна п'ята людина! Петро з мене посміявся. Але я так "діставала" малого з "покажи червоне" та "покажи чорне" (і щоб ті кольори були обов'язково на одній сторінці - разом! - щоб точно переконатися, що він не плутає), аж дитина таки почала казати слова чіткіше (аби мама "розчула" та - нарешті! - відчепилася)

ще я намагалася навчити дитину слова "будь ласка". Ми ходили в парк на качелю і я його розгойдувала, а сама сідала на сусідню. І коли малюк просив: "мама, сє", я відповідала: "а гарно попросити?", на що чула: "буласка". Кілька разів було, що Данусик сам казав мені словао "дякую", але це спорадично і самостійно, просто тому що я йому сама часто дякую - уміють же діти наслідувати нас, дорослих! це так приємно...

у мами з Данусиком з'явилася нова традиція! ну, як традиція... я б не хотіла робити це традицією, але тепер не все від мене залежить, Данилко має власну волю і його бажання такі сильні, що.... ммм... ну, усім би нам такі :)

так от - один з невеликих парків, де ми часто проводимо час, має кафе. Саме у цьому парку улюблена гойдалка (як каже Данилко: "чорну seesaw") - тому парк у нас trending. І от я вирішила зайти туди з малюком - на какао і солодке. Какао Данусик "не зрозумів", а от шоколадне брауні - навіть дуже. Тепер вимагає щоразу заходити в кафе. І так впевнено! знає, куди йти, знає, де замовляти (каже: "мама, руці" - аби підняла його вверх і він подивився, що зі смаколиків пропонують), сам обирає стіл, гамає гарно, зазвичай вимагає ще... так цікаво з ним тепер! називає похід до кафе словом "какаво", це від "какао" - я ж йому пропонувала саме какао під час перших відвідин - але вимовляє дуже подібно на "каву"... якось так: "какаву" :)

а на кінець травня ми прилетіли до Львова! найкумедніше, що я пам'ятаю з наших львівських пригод, це як Данусик дивився на ліс за вікном, проїжджаючи повз нього на машині, та казав: "мама, бацис, броколі! багааато броколі! мама, дивись!" - ми з петром хвилин п'ять сі реготали, не могли спинити сі. Такі ті діти дотепники!