Wednesday, 12 April 2017

місяць двадцять п'ятий: страшний звір "ноцник"

почну з головного - цього місяця Данилко активно освоював горщик! а Петро горщика називає ноцником - і це так колоритно... наш шлях до туалету по-дорослому ще не скінчився, але ми зробили кльовий старт, мені здається. Минулого місяця я пробувала садити Данусика після снів та прогулянок і з часом помітила, що малюк сам бігає до ноцника, коли залишається "наголяса". Оскільки цього місяця ми поїхали з татом до Лондона і опинилися на "своїй" території (а тут ще й значно тепліше і ми ходимо дома в шортах та з короткими рукавами), то я вирішила пробувати робити агресивніші кроки. Для початку ми зняли памперс на час денних ігор дома - і за два дні я переконалася, що таки-так - Данусик бігає сам до горщика без проколів. Потім я почала одягати малюка в трусики - і почалися проколи. Навіть не проколи - він просто регулярно робив калюжі! але за два дні калюжі перетворилися на намочені трусики, а ще за два дні - він почав проситися! ура!

але не все так просто - какати це ж зовсім інша історія. І спочатку Данилко просто чекав, коли я вдягну на нього памперса, аби туди покакати - на прогулянці, наприклад, або сам казав: "nappy change" (ага, отак він кілька останніх місяців інформував, що треба змінити підгузок). А потім дитина зрозуміла, що мама не хоче, аби він робив свої справи в памперс, а він не хотів какати в горщик - і тут в нього сталася екзестенційна проблема буття! і як її вирішити? стикнулися ми з такою штукрю як психологічний закреп - Данилко навмисно відкладав процес, бо він йому не подобався. Але якось за кілька разів, синочок зрозумів, що все файно і нічого страшного не відбувається. І тепер ми одягаємо памперси лише на прогулянки і час сну - часто вони залишаються сухими, а часом ні. У нас зараз десь +15 в основному, думаю, як буде ближче до 18-и, то спробуємо і на прогулянки знімати - отакий в мене "підступний" план :)

а ще цього місяця у нас була "пригода" - Данусик впав і вдарився щокою об дерев'яну раму навколо ліжка. На щоці був досить глибокий поріз, тому ми їздили в швидку його зашивати. Але насправді нічого нам не шили, а наклали "клей". Так що у нас в хаті справжній мужчина тепер... ну, не таке воно й велике - менше сантиметра, але мама, зрозуміло, зовсім не щаслива з того. Хлопчиська - такі жваві... і як їх вберегти?..

ще ми цього місяця багато ходили в дитячий центр гратися - я колись розповідала про нього і що туди можна приходити в певні години, аби діти погралися, а мами побалакали між собою (ну, а чо правду приховувати - воно дійсно більше для мам, аніж дітей). Данусику найбільше сподобалася пісочниця - пересипати пісок, дивитися як він крутить млинок... гратися з водою, а ще час на співи та снеки - так, так, дітям ще укінці пропонують міні-перекус. Зазвичай це шматочки фруків та овочів (яблука, огірок, ківі) та рисового печива.

взагалі цікаво дивитися, як малі діти між собою комунікують. От навіть на майданчиках біля гірок - Данусик чекає зорового контакту (старші його "заравання" інгорують, а менші нецікаві йому, а от ті що в тій самій віковій лізі якось реагують на нього) і давай зачіпатися, або бігати один за одним, починають з гірки по черзі з'їжджати, або з м'ячем бавитися. Так кумедно...

в малюка знов повертаються англійські слова, наприклад "no" замість "ні". Вони вже почали пропадати, бо малюк же був в Україні кілька місяців. А тепер знову чує англійську, і бере приклад з дітей :)