кіт В чоботях

Wednesday 3 April 2024

Данусику 9 років: happy birthday!

9 років: Гаррі Поттер, minecraft, roblocks, ютюбери і друзі

це так кумедно, коли твоєму мацьопику вже 9 років і він весь такий капець який дорослий. Справді - дуже ливне відчуття. Ну, і зміни в ньому вже відбуваються не на фізичному рівні - нові зуби вилізли. І навіть не на рівні нових умінь - навчився читати. А зовсім інші - інколи здається, що невловимі. Отак час собі іде, іде - і хоп! - а дитина вже така доросла

тому й цей пост я назвала отак орієнтуючись більше на Данусикові захоплення - що його зараз мотивує, що йому цікаво, чим він займається у вільний час

почку з книг - в мами вийшло втілити в життя традицію читати на ніч. І Даилко прям вимагає, щоб у хаті були йому нові книжки для читання. Я вже серйохно подумую над пошуком бібліотеки, бо читає він книгу на десь 300 сторінок за тиждень (трохи більшим шрифтом, але все ж - швидкість непогана). Я, на разі, намагаюся купувати йому то, що пообалося мені - "80 дів навколо світу" Жуль Верна (я думала йому буде нудно - алі ні! дитині подобаєтсья читати отакі нудні, детальні описи), "Острів скарбів" Стівенсона, "Таємний сад" (дуже багато уваги я діти доглядали сад і опис того саду - любить про природу!), "Пеппі Довга Панчоха" (таке мантелепо та Пеппа...), "Карлсон" (Данилко багато сміявся), "Пітер Пен" (Данусик читав адаптовану версію англійською), "Том Сойєр" (я навіть хвилювалася, щоб він за Томом не повторював дурниці). Але найулюбленішим залишається для Данусика - Гаррі Поттер. Миколай приніс йому 4-у книгу до бабусі в Рівне і ми її змогли забрати лише на Новий Рік - більше 500 величезних сторінок (там книжка майже в розмірі А4) прочиталися за 10 днів! я горжуся

на 8 років ми Данилку купили телефон - і з того часу почалося його знайомство з віртуальним світом. Спочатку був якийсь сплеск амонгусів (AmoungUs), але в якийсь момент він сам зрозумів, що сюжет тої гри його лякає і ми домовилися бавитися в шось інше. Зараз серед улюблених - Minecraft (думаю, можна не пояснювати, що це) та Geomerty Dash (то така гра на уважність, треба квадратиком стрибати по рівню і уникати перешкод. Плюс можна самому створювати рівні - і оце зараз його улюблена забавка - створити собі рівень, досліджувати - чи може він його пройти, і зробити так, щоб він міг той рівень пройти)

я казала, що Данилко гарно розговорився англійською за останній рік. Так от - тепер тут такий рівень, що він слухає ютюберів, які розповідають про якісь хитрощі в Minecraft англійською мовою! чи мультики Ninjago або Lady Bug and Super Cat - це вам не Пеппа з її простою мовою. Знову ж - горжуся безмежно

і коротко хочу зупинитися на темі друзів - Данусик дуже комунікабельний! у кожній нашій поїздці він знаходить з ким подружитися, він тримає контакт з Євою (наша сусідка) і з її молодшою сестрою Маєю він також дуже класно спілкується (при чому Мая складніше влаштована і більше вимагає особливого ставелення - але йому вдається); він вміє, коли хоче, домовитися з Кирилком і обійти його впертощі; гарно бавиться з дітьми моїх друзів - і з старшими за нього (Михайлик і Марічка), однолітками (Софійка), і молодшими (Маруся, чи навіть Оля та Марко, які більше Кирилкові однолітки і друзі насправді); а ще однокласники - у нього постійно якісь святкування днів народжень, поїздки з класом, вечірки - такий двіж - навіть на канікулах вони продовжують спілкуватися в вайбері. Це так круто - такий насичений social life в дитини )

Alasdair Gray "Poor Things"

4 роки 3 місяці: садочок

саме так - Кирилко почав ходити в садочок! ми йшли до цього рішення досить довго. Спочатку планували в 2.5 роки - не вийшло, бо почалася війна. А потім якось звикли, що він дома, і стало шкода травмувати його тим садочком і адаптацією до нього - ще й відключення світла, сирени, сховища... але те, що відбувалося в вересні - то всьо було останньою каплею. Наша дитина була маленьким диктатором, яка крутила всіма у всі сторони, як собі хотіла. І ми вирішили, прямо як в тому мемчику - най іде і псує день комусь іншому )

вересень, серед іншого, був таким складним, бо Данусик повернувся до школи. Відповідно Кирилку було скучно самому вдома - не було з ким бавитися - я та Петро працюємо, навіть якщо не їдемо в офіс. Відповідно - він нас постійно відволікав. І ми терпіли до жовнтя. Бо в жовтні було заплановано вирватися на море! так, не привиділося - ми поїхали в Хорватію на перший тиждень жовтня! на море! і це був чистий кайф - відсутність туристів, порожні пляжі, все ще тепла вода та непекуче сонце... а от після цього повторного відпочнку ми за тиждень організували дитині садочок. Насправді, він ходить в садочок при Данусиковій школі - що є зручно з точки зору доставки їх обох туди і забирання додому. І ми були вже впевнені в укритті і безпеці дитини протягом тривог. Тому "вибирали", то - голосно сказано. Але все ж домовитися про перший день і приготувати довідки від лікарів, капці і т.д. було потрібно

що я можу сказати? адаптація в 4 роки, то не в 2 - Кирилко зовсім не плакав, жодного дня. Загалом, ідея ходити в садочок йому подобалася і він чекав, коли це почнеться Від нас з татом він чув лише рекламу, він Данилка теж - Данусик любить ходити до школи. І от приходимо ми туди - а там першими приводили діток з молодшої групи, і всі вони плачуть, не хочуть відпускати батьків. Це так кумедно було спостерігати, як Кирилко спочатку гонорово бавився, а чим більше смутку спостерігав, тим ближче до мене переміщався. Перші 3 дні я сиділа з малючком 30 хвилин, а потім йшла гуляти і забирала через 2 години, далі він лишався на півдня

Кирилко періодично комунікував нам, що він не хоче в садочок, але при цьому слухняно одягався, сідав в машину і йшов у групу. Лишався інколи неохоче, але ми домовлялися з ним про подарунки за 5 днів ходіння до садочку, або якогось іншого виду винагороди - як от поїхати на вихідні в гори в басейн. Ще я просила Данусика з ним побаватися 10 хвилин поки сходяться інші дітки - і це теж виручало. А потім Кирилко подружився з Давидом і проблема зникла. Досить кумендо, що Давид - то перша дитина, з якою його познайомили в групі

ще один вид спротиву від Кирилка і демонстрації невдоволення садочком - це відмова там їсти. Перші тижні, його активо мотивували. Але коли він пожалівся нам: "не хоцу в садоцок, там заставляють амати", і ми чітко сказали вихователям не чіпати його - то він поступово відійшов і почав пробувати більше всього. Але там такі "чарівні" заявочки зіучали: "я не люблю їхнє яблуцко, я люблю тіки татове", "мені не смацні ті макайони, я люблю тіки мамині". Це дуууже приємно - але ж!.. зараз все набагато краще, хоча він всю порцію не їсть все одно. А який в нього шок був, що зупа може бути з гречкою чи макаронами! в мене в меню - або борщ, або бульйон, або крем-суп - я інших зуп не варю. То дитина і уявити собі не могла, що буває гречаний суп! а суп з макаронами він називає "непйявийний бульйон, він має кайтоплю" - бо що то за бульйон, в якому є картопля?.. ще класна термінологія - пйобував, амав, доїдав. Думаю можна здогадатися - лише куштував, трохи щось їв, з'їв усе )

садочок підтвердив нам, що Кирилко таки лівша - олівець і ножиці він бере лівою рукою. Хоча їсть дома правою. Якою в садочку він їсть - я не знаю

далі фото саме від вихователів, тому там різна якість і розмір. Я вибирала лише світлини, де Кирилко сам, без облич чужих дітей в кадрі. Але навіть по цих фото видно, який він спершу напружений, стриманий, сконцентрований. А з часом звикає до оточення, розслабляється, стає веселим, починає дурачитися )